11/297 Про стягнення зайво сплачених коштів за договором оренди приміщень - Текст документа

У жовтні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача зайво сплачених 36 750,07 грн. за договором оренди приміщень туркомплексу "Турист" від 23.03.2001 р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р. (суддя Грязнов В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. (головуючий -Кордюк Г.Т., судді -Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р. скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено. Стягнуто з Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" на користь ТОВ "UKRBIOTAL" безпідставно сплачені 36 750,07 грн. та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р., залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області від 19.12.2007 р.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 р. -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України (435-15) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 23.03.2001 р. між Рівненським дочірнім підприємством "Рівнетурист", правонаступником якого є відповідач, та позивачем було укладено договір оренди приміщень туркомплексу "Турист", за яким відповідач здав позивачу в строкове платне користування нежитлові приміщення 8-го поверху туркомплексу "Турист" -хол площею 45,2 м-2 та кімнату №801 площею 29,1 м-2, а всього -74,3 м-2 для розміщення офісу (а.с.7-8).

01.02.2003 р. сторони уклали угоду про зміну договору від 23.03.2001 р., за якою позивачу були передані в оренду, крім вказаних, також кімнати №№ 802, 804, 807, 808, 810. Загальна площа орендованих приміщень зросла до 173,3 м-2 (а.с.10).

Змінами до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р. сторонами визначено, що в оренду позивачу передаються приміщення загальною площею 279, 3 м-2 , а щомісячна орендна плата становить 4 077,78 грн.(а.с.12).

29.09.2005 р. відповідачем було виявлено, що позивач з 01.02.2003 р., крім орендованих, фактично займає також кімнати №№ 805, 803, 806, приміщення для брудної білизни, приміщення для чистої білизни, коридор, ліфтовий хол, загальна площа яких становить 106 м-2 (а.с. 88).

03.10.2005 р. відповідач надіслав позивачу листа з вимогою оплатити користування з 01.02.2003 р. неврахованими договором оренди приміщеннями площею 106 м-2 у сумі 38 671,34 грн. та виставив відповідний рахунок позивачеві, вказавши призначення платежу як доплату за використання непередбачених договором оренди (додаткових) площ (а.с. 90,91).

Позивачем 21.10.2005 р. за платіжним дорученням № 1793 було відповідачеві 34 911 грн. з зазначенням призначення платежу як оплату за послуги по оренді, а за платіжним дорученням від 31.10.2005 р. -4 077,78 грн. з зазначенням призначення платежу як оплату за оренду за жовтень (а.с.40,41), тобто за жовтень ним була сплачена орендна плата у розмірі, передбаченому змінами до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р., які визначали і загальний розмір орендованої площі 279, 3 м-2.

16.06.2006 р. в акті звірки станом на 01.06.2006 р. позивач вказав, що його переплата з орендної плати та комунальних послуг становить 09 грн. (а.с.94)

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач отримав 36 750,07 грн. за послугу, яку не надавав позивачеві, оскільки ним відповідно до вимог ст. 34 ГПК України (1798-12) не доведено користування позивачем приміщеннями поза договором оренди, а тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України (435-15) .

Акт звірки розрахунків свідчить лише про заборгованість орендаря по комунальним платежам, а не використання ним площі 106 м-2.

Проте, погодитися з такими висновками неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 32 ГПК України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Вказуючи, що позивач не використовував площу 106 м-2 поза межами договору оренди, апеляційний господарський суд не дав ніякої юридичної оцінки тому факту, що вже у жовтні 2005 р., після направлення відповідачем листа від 03.10.2005 р., але до укладення змін до договору оренди туркомплексу "Турист" від 01.11.2005 р., якими було визначено площу орендних приміщень у розмірі 279,3 м-2 та орендну плату за 1 м-2 у розмірі 14,6 грн., позивач сплатив орендну плату у розмірі 4077,78 грн. (279,3м-2 х 14,6 грн.), яку сплачував і в подальшому, вже на підставі вказаних змін та не з'ясував чи не свідчать такі дії позивача про визнання вимог відповідача, викладених в листі від 03.10.2005 р.

Крім того, слід зазначити, що платіжне доручення від 21.10.2005 р. № 1757 є єдиним, в якому не вказано період, за який оплачуються послуги з оренди, оскільки в усіх інших позивач вказував конкретний місяць.

Також не грунтується на матеріалах справи і висновок про те, що акт звірки взаємних розрахунків свідчить лише про заборгованість орендаря зі сплати комунальних платежів, оскільки в ньому зазначено як стан розрахунків з комунальних платежів, так і з оренди (а.с.94).

За даними позивача його переплата станом на 01.06.2006 р. становила лише 09 грн.

Таким чином, апеляційним господарським судом при вирішенні спору в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не були враховані всі обставини, що мають істотне значення для справи та положення ч.1 ст. 11 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої зобов'язання позивача оплатити за користування 106 м-2 приміщень, які не були передбачені договором оренди в редакції від 01.02.2003 р., виникли не з договору оренди, а з фактичних дій позивача.

Оплативши виставлені відповідачем рахунки, а в подальшому уклавши договір оренди на вказані приміщення, він тим самим визнав фактичне користування ними.

Натомість, місцевим господарським судом всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані обставини справи і дана їм належна юридична та обгрунтовано відмовлено у позові.

В зв'язку з чим постанову апеляційного господарського суду необхідно скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 р. у справі за № 11/297 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Рівненської області від 19 грудня 2007 р.