33/302 Про стягнення заборгованості за неоплату робіт за договором підряду - Текст документа

ПП "Ремонтно-будівельна фірма "Iнтер'єр" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Енергія" про стягнення 134 092,16 грн., з яких: 111 598,40 грн. -основний борг, 8 287,68 грн. - штраф за порушення строків розрахунків, 3 046,08 грн. - інфляційних втрат за договором підряду № 5 від 02.04.2007, а також 11 160,00 грн.- витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2007 у справі № 33/302 (суддя С. Мудрий) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 (колегія суддів: Л. Кондес, С. Куровський, Ю. Михальська) рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2007 у справі № 33/302 залишено без змін.

Приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, що встановлені в ході судового розгляду.

02.04.2007 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладений договір підряду № 5, за умовами якого підрядник на всій ризик виконує власними чи залученими силами всі передбачені замовленням роботи по будівництву житлового будинку у м. Житомирі в межах вул. Родонової, ЛЕП, пров. Шумського (діл. № 28) (п. 1.1 договору), а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за виконані роботи згідно п. 5.2 договору (п. 3.1.6).

Початок виконання робіт - 02.04.2007; закінчення робіт -31.07.2007 (п. 2. 3. договору).

Доповідач: Волік I.М.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за даним договором є договірною. Договірна ціна робіт є динамічною і є невід'ємною частиною договору. Зміна вартості робіт погоджується сторонами і оформляється окремим доповненням до договору.

Відповідно до п. 5.2 договору замовник перераховує підряднику вартість виконаних робіт протягом 10-ти днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів Ф - № КБ- 2в та Ф- № КБ-3.

Частина 1 статті 837 ЦК України (435-15) передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України (435-15) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 882 ЦК України (435-15) замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття, а частина 4 зазначеної статті передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що виконані підрядником роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі (Ф-№ КБ-2в). Обсяг виконаних робіт приймається по факту їх виконання.

Виходячи з наведених законодавчих положень та умов договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторонами обумовлено предмет договору, строк виконання робіт, порядок здійснення робіт, їх прийняття та оплати, а також спосіб виконання, а отже, сторони здійснили своє волевиявлення і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили умови, підписали договір та приступили до його виконання.

Щодо кошторису, то господарські суди першої та апеляційної інстанції зазначають, що кошторис є лише фінансовим документом, додатком до договору підряду, доцільність складання якого визначається сторонами залежно від конкретних обставин на їх розсуд і, до того ж, ст. 844 ЦК України (435-15) не містить правової оцінки з приводу того, що складання кошторису для договорів підряду є істотною умовою.

Господарськими судами встановлено, що позивач виконав у квітні 2007 року підрядні роботи на суму 159 075,60 грн., що підтверджується актом № 5 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 (Ф-№ КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (Ф-№ КБ-3), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також виходячи з матеріалів справи, господарські суди вказують, що в червні 2007 року відповідно до умов договору (п. 2.1.) позивачем виконані підрядні роботи на ділянці № 28 на суму 82 522,80 грн. за цінами, узгодженими сторонами в квітні 2007 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних в червні 2007 року підрядних робіт (Ф-№ КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (Ф-№ КБ-3), які підписані уповноваженим представником позивача (підрядника). Крім того, вказано, що будь-яких інших письмових доказів про зміну договірної ціни після 02.04.2007 до часу розгляду даного спору за вказаним договором підряду сторони не надали та будь-яких заперечень стосовно вказаної договірної ціни зі сторони відповідача не надходило. Акти приймання виконаних робіт та довідка про вартість робіт за червень 2007 року на суму 8 2522,80 грн. не були підписані відповідачем, незважаючи на те, що неодноразово надсилалися на адресу відповідача, але залишилися не підписаними та неповернутими, як і не визначені мотиви відмови від їх підписання. Щодо акту передачі об'єму виконаних підрядних робіт від 26.06.2007, то він підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України (435-15) акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Крім того, при прийнятті оскаржуваних у справі судових рішень господарськими судами врахований висновок № 59-2007 спеціаліста від 23.11.2007 про визначення загальної вартості складених актів виконаних робіт відповідно до Державних будівельних норм по будівництву в межах вул. Родонової-ЛЕП - пров. Шумського (ділянка 28) у м. Житомирі, відповідно до якого вартість виконаних робіт складає: за квітень 2007 - 119 343,60 грн. та за червень 2007 - 79 086,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, як встановлено господарськими судами, що за виконані роботи відповідач частково перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 130 000,00 грн. (платіжні доручення: № 109 від 04.04.2007 на суму 50 000,00 грн.; № 112 від 11.04.2007 на суму 50 000,00 грн., № 163 від 10.05.2007 на суму 30 000,00 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи, що договір підряду № 5 від 02.04.2007 виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, а також факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 111 598,40 грн. доведений позивачем і відповідачем не спростований в порядку ст. 33 ГПК України (1798-12) , враховуючи часткову оплату на день пред'явлення позову, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 111 598,40 грн. (159 075,60 + 82 522,80= 241 598,40 -130 000,00), а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що перераховані кошти на загальну суму 130 000,00 грн. не мають відношення до договору підряду № 5 від 02.04.2007, відхилені, оскільки, як вбачається з двохстороннього акту взаємозвірки розрахунків між сторонами у справі станом на 15.08.2007, який був доданий позивачем до матеріалів справи, то відповідачем була врахована зазначена сума платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України (435-15) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з наведеної норми права, господарські суди зазначають, що дії відповідача з несплати заборгованості за виконані роботи є порушенням виконання грошових зобов'язань, взятих на себе стороною за договором і тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої за договором.

Відповідно до пункту 6.3 договору за порушення строків проведення розрахунків замовник (відповідач) повинен сплатити підряднику (позивачу) штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України (436-15) штраф і пеня є різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язання.

За наведених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторони у договорі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляду штрафу, але правила статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) щодо обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою Національного банку України мають застосовуватися на загальних підставах, а отже, вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 8 287,68 грн. від суми заборгованості за період травень - листопад 2007 року визнана правомірною, обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Також, виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України (435-15) визнані обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, втрати, пов'язані з інфляцією, які складають 3 046,08 грн. за період травень - серпень 2007 року.

Позовні вимоги в частині стягнення витрати на адвокатські послуги в розмірі 11 160,00 грн., які помилково позивачем в прохальній частині позову зазначені у розмірі 14 540,00 грн., задоволені у зв'язку з тим, що згідно зі ст. 44 ГПК України (1798-12) вони відносяться до судових витрат, є доведеним в порядку ст. 33 ГПК України (1798-12) та співрозмірними до ціни позову, і відповідно до ст. 49 ГПК України (1798-12) при задоволенні позову, вони покладаються на відповідача.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Енергія" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм права та просить про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями цивільного законодавства, що визначають поняття ціни товару за договором підряду передбачено наступне.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуют ься за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ст. 843 ЦК України (435-15) ).

Згідно зі ст. 844 ЦК України (435-15) ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що вартість робіт за даним договором є договірною; договірна ціна робіт є динамічною і є невід'ємною частиною договору; зміна вартості робіт погоджується сторонами і оформляється окремим доповненням до договору (п. 2.1).

Таким чином, в оскаржуваних судових рішеннях господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо правильного розрахунку суми основного боргу за виконані підрядником роботи в червні 2007 року, оскільки в порядку статті 33 ГПК України (1798-12) замовником не було надано доказів зміни договірної ціни після 02.04.2007 до часу розгляду даного спору за вказаним договором підряду, а отже роботи в червні 2007 року виконані підрядником за цінами, що були узгодженими сторонами в квітні 2007 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних в червні 2007 року підрядних робіт (Ф-№ КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (Ф-№ КБ-3), які підписані уповноваженим представником позивача (підрядника).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України (435-15) передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в залежності від наслідків вирішення спору, про розподілення витрат вказується в судовому рішенні (ст.ст. 49, 84 ГПК України (1798-12) ).

При вирішенні питання про відшкодування та розподіл судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, процесуальний закон не вимагає доведення стороною -юридичною особою відсутності на підприємстві посади спеціаліста -юриста.

З урахуванням вимог наведеного законодавства, встановлених судами обставин щодо невчасного виконання грошових зобов'язань з оплати виконаних за договором підряду робіт, отримання позивачем юридичних послуг адвоката пов'язаних з веденням даної справи, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в повному обсязі.

В силу вимог статті 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка правомірності чи неправомірності прийняття до уваги господарськими судами попередніх інстанцій того чи іншого доказу або їх відхилення при ухваленні оскаржуваних рішень не входить до повноважень касаційної інстанції.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про обгрунтованість заявлених позовних вимог є законним, обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, та відхиляються з тих же підстав, що і господарським судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає оскаржувані рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін.