22/67 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - Текст документа

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. (судді -Мельник С.М., Гаврилюк О.М., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Кременчуцький льотний коледж НАУ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та задовольнити позов.

Відповідач-1 та треті особи -1,2 не скористались наданим правом участі у суді касаційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити без змін оскаржувані рішення та постанову.

Розпорядженням В.о. Голови судової палати від 29.09.2008 р. у зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, для перегляду в касаційному порядку справи № 22/67, призначеної до розгляду на 30.09.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О.В., судді -Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2001 р. Кременчуцька райдержадміністрація уклала з ТОВ "НВО "АВIА" договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого була передана відповідачу-2 у власність земельна ділянка площею 0,83 га, що знаходилась на території Рокитнянської сільської ради.

На підставі рішення 19 сесії 23 скликання від 12 грудня 2001 року Кременчуцької районної ради Кременчуцька райдержадміністрація видала відповідачу-2 Акт на право власності на землю № 036832, сер. ПЛ.

Судами встановлено, що листом від 19.03.2001 р. на адресу Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та Кременчуцької районної ради Полтавської області Кременчуцький льотний коледж добровільно відмовився від земельної ділянки площею 5760 кв.м.

В подальшому, згідно з рішенням 21 сесії XXIII скликання від 11.07.2001 р. Рокитнянська сільська рада надала, а орендар ТОВ науково-виробничого об'єднання "АВIА" прийняло в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,83 га., яка знаходиться на території Рокитнянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що стало підставою для укладення договору оренди землі від 18.07.2001 р.

Відповідно до умов вказаного договору, орендарю було надано переважне право викупу даної земельної ділянки.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВIА" у Кременчуцького льотного коледжу були придбані споруди, а саме частина резервуарів з фундаментом складу паливно-мастильних матеріалів загальним обсягом 5830 куб. м, згідно з договором купівлі-продажу № 70 від 20.12.2000 року, а земельна ділянка знаходилась в оренді і була вільною від обмежень та обтяжень.

Згідно ст. 30 ЗК України, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВIА" звернулось до Кременчуцької районної ради Полтавської області з клопотанням про продаж цієї земельної ділянки площею 0,83 га.

21 грудня 2001 року 19 сесією 23 скликання Кременчуцької районної ради Полтавської області прийнято рішення про передачу у власність ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВIА" земельної ділянки площею 8320 кв.м цільового призначення: для підприємств іншого призначення на території Рокитнянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та доручено Кременчуцькій районній державній адміністрації Полтавської області підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Судами встановлено, що вказане рішення Кременчуцької районної ради Полтавської області прийнято у межах повноважень є чинним і не оскаржувалось.

Між Кременчуцьким льотним коледжем та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВIА" був укладений договір на встановлення земельного сервітуту від 06.12.2002 року. Актом від 17.12.2002 р. встановлені та погоджені межі землекористування між Кременчуцьким льотним коледжем та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВIА".

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про порушення відповідачами ст. ст. 4, 27, 34 Земельного кодексу України 1990 (561-12) року та вимог Декрету КМ України від 15.12.1992 року та Постанови ВР України від 14.02.1992 р., а також ст. 63 Закону України "Про освіту" (1060-12) .

Відповідно до ст. 27 ЗК України (1990 року) (561-12) , право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема добровільної відмови від земельної ділянки.

Згідно з п. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п. 3 Указу Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" (32/99) , продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення є: щодо земель комунальної власності - сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи; щодо земель державної власності - районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення про продаж земельних ділянок зазначені органи виконавчої влади приймають за попереднім погодженням цих питань на сесіях відповідних рад.

Згідно п. 9 вказаного вище указу, рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем.

Організацію купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення здійснюють місцеві державні органи земельних ресурсів.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів вбачається, що відповідачами були виконані всі вищезазначені вимоги чинного на той час законодавства.

Договір був укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу.

Відповідно до п. 6.1. договору, продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно з законодавством України, а також вільна від майнових права і претензій третіх осіб.

Згідно акту Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області від 13 вересня 2006 року, порушень вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки не встановлено.

Як обгрунтовано зазначено попередніми судовими інстанціями, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні Кременчуцького льотного коледжу у відповідності до державного акту на право постійного користування, а не на праві власності та надавалась відповідачу-2 в оренду вільною без будь-яких обмежень, враховуючи відмову позивача від спірної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що на момент передавання земельної ділянки у власність ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "АВIА" земельна ділянка не знаходилась у користуванні Кременчуцького льотного коледжу, а орендувалась ТОВ науково-виробничим об'єднанням "АВIА". Крім того, земельна ділянка площею 0,83 га знаходиться на території Рокитнянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області з цільовим призначенням: для підприємств іншої промисловості, а саме для ведення складського господарства та оптової торгівлі.

Слід зазначити, що судами правомірно відхиленні посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка знаходить на території аеропорту та аеродрому, оскільки аеропорт - це комплекс споруд, що призначений для приймання/відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень, проведення авіаційних робіт і має для цих цілей аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди та необхідне обладнання, відповідно до Закону України "Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" від 20.02.2003 (545-15) року. Аеродром - це ділянка суші або водної поверхні призначена повністю або частково для прибуття, відправлення і руху повітряних суден згідно Закону України "Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації" від 20.02.2003 р. (545-15)

На час укладення договору від 26.12.2001 р. законодавством не передбачалось наявності вимог щодо будь-яких рішень, дозволів чи погоджень інших органів чи установ, у тому числі і Міністерства освіти України, щодо земельних ділянок, які знаходились у користуванні.

За таких обставин, суди дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову та недоведеність позивачем своїх вимог щодо невідповідності договору купівлі-продажу від 26.12.2001 р. вимогам законодавства.

Слід зазначити, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Результатом задоволення заявленого позову стало б застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обгрунтовано відмовлено у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати дов еденими обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2008 року у справі № 22/67 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року у справі № 22/67 залишити без змін.