22/30пн Про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою - 02.07.2008 Прийняття

Фізична особа -підприємець (надалі підприємець) ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу (надалі АТЗТ) "БАФ" та просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, на якій розміщене належне позивачеві нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2008 року (суддя Волошинова Л.В.) в позові відмовлено з тих підстав, що на момент звернення до суду з даним позовом підприємець не оформив належним чином земельну ділянку в користування, разом з тим, позивачем не доведено, що шлях, на якому відповідачем встановлено шлагбаум, належить до автомобільних доріг загального користування.

Доповідач: Шаргало В.І.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, в тому числі ст. ст. 93, 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 377, 386 Цивільного кодексу України, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши в судовому пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги підприємець ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є користувачем вищезазначеною земельною ділянкою, а відповідач перешкоджає їй реалізовувати своє право користування цим майном.

Статтями 116, 125 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідним чином зареєстрований договір оренди землі за правилами статті 126 Земельного кодексу України є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на земельну ділянку.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що позивачем підприємцем ОСОБА_1 вчинено ряд дій, що передують укладенню договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 для експлуатації належних позивачеві на праві власності будівлі складу та розливу електроліту.

Згадана земельна ділянка межує з земельною ділянкою АТЗТ "БАФ", право користування якою посвідчено належним чином зареєстрованим Державним актом від 11.06.1995 року №6-60. На межі своєї земельної ділянки відповідач встановив шлагбаум, що змусило підприємця ОСОБА_1 звернутись до суду з даним позовом, при цьому останнім не подано жодного доказу, що закритий шлагбаумом проїзд належить до доріг загального користування земель Донецької міської ради.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених господарським судом обставин справи вбачається, що на час розгляду даного спору в суді першої інстанції права позивача як користувача земельної ділянки не були порушені, а відтак в задоволенні позову відмовлено обґрунтовано.

Щодо посилань позивача в касаційній скарзі на норми ст.ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 96 Земельного кодексу України, то їх норми слід застосовувати в сукупності з приписами вищенаведеного законодавства щодо набуття права власності чи користування земельною ділянкою.