Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Вовка I.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року у справі № 16/90-18/218 за позовом Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат хлібопродуктів" до Закритого акціонерного товариства "Авангард" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Iвано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 987 459,02 грн. і штрафних санкцій в сумі 413 584 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договорами від 13.12.1999 року № 995, від 22.05.2001 року № 444 та за угодою від 04.01.2002 року № 7 і за поставками здійсненими в 2003 році з оплати за поставлену продукцію.

Одночасно позивач просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та відновити цей строк.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив розмір заявлених вимог і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 531 590,24 грн. та 3% річних у сумі 79 219,56 грн.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 11.10.2007 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

У зв'язку з обранням судді доповідача Перепічая В.С. суддею Верховного Суду України розгляду справи 28.05.2008 року не відбулося.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2008 року справу призначено до розгляду на 02.07.2008 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договори від 13.12.1999 року № 995, від 22.05.2001 року № 444 та угоду від 04.01.2002 року № 07 за умовами яких позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2 договору від 13.12.1999 року № 995 позивач здійснює відпуск партії товару, а відповідач сплачує 100 % попередню передоплату за зазначений товар.

П. 4.2 договору від 22.05.2001 року № 444 передбачено, оплату за отриманий товар відповідач здійснює в 20-ти денний термін.

За п.п. 4.1, 4.2 угоди від 04.01.2002 року № 07 передбачено, що вартість наданих послуг на виготовлення однієї тонни комбікорму не повинна перевищувати 55 грн. та вартість наданих послуг з виготовлення продукції не повинна перевищувати 31,66 грн. Розрахунок за отриманий товар проводиться в порядку попередньої оплати.

Листом № 577 від 17.07.2002 року позивач надіслав вимогу про оплату в сумі 464 574 грн. для здійснення розрахунку за договорами від 22.05.2001 року № 444 та від 04.01.2002 року № 07.

Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від 06.04.2007 року, що набрала законної сили, позов заступника прокурора м. Iвано-Франківська в інтересах держави Державного комітету України з управління державним матеріальним резервом ДП " Iвано-Франківський комбінат хімпродуктів" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТзОВ "Авангард" залишено без розгляду.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати за поставлений товар.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунку, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано правову природу укладених між сторонами договорів і спірних правовідносин, та не наведено норм матеріального права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, і як наслідок не встановлено дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмету позову.

До того ж, судами не було з'ясовано умов договорів щодо визначення строків виконання зобов'язання відповідачем з оплати, та не встановлено з яких строків виникло зобов'язання у відповідача з оплати спірної заборгованості, та як наслідок не було з'ясовано початку перебігу строку позовної давності за кожним окремо взятим договором з якого виникла заборгованість.

Водночас, судом не було розмежовано спірну заборгованість за підставами її виникнення та не встановлено періоду часу протягом якого мало місце прострочення виконання зобов'язання з оплати відповідачем.

Разом з цим, апеляційний господарський суд дійшов суперечливих висновків, відмовивши в позові як за недоведеністю так і за пропущенням строку позовної давності.

Згідно абзацу третього пункту шостого Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) № 111 ( зі змінами) "Про судове рішення", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволені позову з цих підстав, крім випадків, коли позов недоведений.

У той же час, апеляційним судом зазначеного не було врахованого, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції зробив суперечливі висновки щодо строку позовної давності зазначивши про те, що цей строк позивачем не було пропущено, та визнавши пропуск строку позовної давності з поважних причин, і не врахував норм матеріального права, які регулюють позовну давність, з урахуванням часу виникнення спірних правовідносин.

У той же час, судові рішення обох інстанцій, як про задоволення позову, так і про відмову в позові, в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не грунтуються на повно відображених обставинах, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальні частини судових рішень не містять встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог, та обгрунтування визнання і відхилення доводів обох сторін та наданих ними доказів.

Отже, судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та без врахування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Iвано-Франківський комбінат хлібопродуктів" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року та рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 11.10.2007 року скасувати, і справу № 16/90-18/218 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.