120/19923/21-а Про визнання протиправними дії військової частини щодо застосування зазначеного місяця року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення скаржника у зазначений період; зобов'язання військової частини нарахувати і виплатити на користь скаржника індексацію грошового забезпечення за зазначений період із застосуванням зазначеного місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - 25.06.2024 Прийняття

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від апелянта надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати, яке обґрунтоване відсутністю бюджетних видатків на сплату судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 13 липня 2023 року.

На виконання вимог ухвали суду апелянт подав заяву, в якій просив продовжити строк на усунення недоліків, оскільки кошти для сплати судового збору не виділено.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу.

Відповідач повторно подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 03 січня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року відмовив; визнав неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог цієї ухвали суду від апелянта надійшла заява про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2023 року.

Однак, суд апеляційної інстанції ухвалою від 18 січня 2024 року відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

17 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Автор касаційної скарги зазначає, що вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги (неповною сплатою судового збору) апеляційну скаргу було повернуто. Вдруге відповідач подав апеляційну скаргу 23 грудня 2023 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване відсутністю коштів на сплату судового збору. Таким чином, як при первинному зверненні з апеляційною скаргою, так і вдруге, у діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги. Відповідач своїми діями показав, що бажав скористатись своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою від 21 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не подала, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 24 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_2 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частин п`ятої, шостої цієї статті до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду.

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та зазначається відповідачем, копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 отримано 03 липня 2023 року.

Вперше з апеляційною скаргою позивач звернувся 11 липня 2023 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

Водночас, ухвалою від 13 липня 2023 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року було залишив без руху із наданням часу для подання оригіналу документу про сплату судового збору.

Разом із тим, апелянт не надав суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 120/19923/21-а, натомість вдруге просив звільнити від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 13 липня 2023 року.

Втім, апелянт на виконання вимог ухвали суду подав заяву, в якій просив продовжити строк на усунення недоліків, оскільки кошти для сплати судового збору ще не виділено.

Проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 11 вересня 2023 року відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу.

З матеріалів справи слідує, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги представник відповідача отримав наручно 21 вересня 2023 року.

27 грудня 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року у справі №120/19923/21-а разом із документом про сплату судового збору та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Разом із тим, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В цій ухвалі суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року та дійшов висновку про неповажність причин пропуску такого строку.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд виходив із того, що та обставина, що відповідач звертався з первинною апеляційною скаргою в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, не є підставою вважати поважними причини пропуску цього строку, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Отже, відповідачем вже використано право на оскарження рішення суду першої інстанції внаслідок чого судом прийнято відповідне рішення. В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги. Скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції застосував правову позицію Верховного Суду в справах № 1440/1822/18, №640/13056/19, № 560/6797/20, №806/4190/15, №420/3670/20, №200/240/21-а, відповідно до якої тривалість процедури виділення коштів на оплату судового збору або відсутність фінансування вказаних витрат не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

16 січня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт наголосив на тому, що одразу після виділення коштів на сплату судового збору Військова частина НОМЕР_1 сплатила судовий збір і повторно звернулася до суду, а отже, не допустила безпідставного зволікання після повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 18 січня 2024 року відмовив задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року у справі № 120/19923/21-а та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. На переконання суду, наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою не можуть бути визнані поважними, а інших причин (підстав) не наведено. Суд уважає, що невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту, в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Надаючи оцінку висновкам апеляційного суду, Верховний Суд зауважує про таке.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, що не залежало від волі апелянта, призвело до того, що повторна апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

На тлі цього колегія суддів ураховує, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно з яким строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (11 вересня 2023 року), він повторно звернувся з апеляційною скаргою лише через три місяці (27 грудня 2023 року). Отже, друга апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 подана поза межами встановленого КАС України (2747-15) строку.

На думку колегії суддів, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Колегія суддів зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України (2747-15) процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України (2747-15) та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що " особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.".

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21 за аналогічних обставин (несплата військовою частиною судового збору на момент повторного звернення з апеляційною скаргою). У цій постанові Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як оплата судового збору, для поновлення процесуального строку.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

У розглядуваній справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали Військовій частині НОМЕР_1 скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України (2747-15) строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.

За таких обставин наведені Військовою частиною НОМЕР_1 обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.