Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.2008 р. (головуючий суддя -А.Г. Ворожцов, судді: Т.Л. Калашник, Б.В. Ясько), що прийнято у справі № 9/595пд в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Ю.І., ОСОБА_11, ОСОБА_12 (далі -Позивачі) до відкритого акціонерного товариства "Облрембиттехніка" (далі -Відповідач 1, Товариство) та до приватного нотаріуса ОСОБА_14 (далі -Відповідач 2, Нотаріус) з участю ОСОБА_15 (далі -Третя особа) про визнання незаконним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено в частині: визнання незаконними дій та бездіяльності правління, наглядової ради та ревізійної комісії Товариства, визнання таким, що не відповідає вимогам закону статуту Товариства та застосування заходів щодо повернення будівлі на баланс Відповідача 1; в частині вимог про визнання незаконною угоди купівлі-продажу будівлі, що належить на праві колективної власності, визнання незаконною угоди купівлі-продажу семи будівель та визнання незаконними дій та бездіяльності приватного нотаріуса ОСОБА_14 провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просили скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2008 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, окрім вимог щодо визнанння незаконними дій та бездіяльності Нотаріуса та витребувати докази у справі.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2008 р. (головуючий суддя -Бородіна Л.І., судді: Іноземцева Л.В., Перлов. Д.Ю.) рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу позивачів - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просять скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2008 року та рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2008 року, а справу спрямувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , ст.ст. 20, 21 Закону України "Про власність", ст.ст. 16, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55, 57, 82, 93, 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 55, 58, 64, 129 Конституції України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 4 ст. 12 ГПК України передбачає розгляд господарським судом справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером).

Пункт 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права, як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською діяльністю, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Обсяг прав учасників господарського товариства також визначений ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 116 Цивільного кодексу України

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 18-рп/2004 акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Отже визначений законодавством певний зміст корпоративних прав та охоронюваних законом інтересів акціонера товариства та порядок їх захисту не дає право акціонеру ототожнювати його права, як акціонера, із правами самого товариства. Крім цього, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а тому не можна вважати такою, що ґрунтується на законі позицію позивачів про ототожнення власних прав і інтересів акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 09.08.2005 року № 21/317.

Отже, оскільки позивачами заявлені вимоги про визнання незаконними укладених Товариством угод купівлі-продажу будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та семи будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, тобто правочинів, здійснених Товариством, такі вимоги не охоплюються поняттям корпоративних прав, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок судів попередніх інстанцій про припинення в цій частині провадження у справі.

Крім цього, ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачає такого способу захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, як визнання правочину незаконним, а тому і в цій частині висновки судів є вірними.

Також, суд касаційної інстанції підтримує висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо припинення провадження у справі в частині вимог про визнання незаконних дій та бездіяльності приватного нотаріуса Луганського нотаріального округу ОСОБА_14, оскільки згідно Закону України "Про нотаріат" (3425-12) приватні нотаріуси не відносяться до категорії осіб, визначених в ст.ст. 1, 21 ГПК України, що можуть бути стороною, зокрема відповідачем в судовому процесі у господарській справі.

Щодо вимог, які безпосередньо стосуються корпоративних прав та охоронюваних інтересів позивачів: про визнання незаконними дій та бездіяльності правління Товариства, наглядової ради та ревізійної комісії та визнання таким, що не відповідає вимогам законодавства статуту Товариства в редакції від 20.06.2001 року № 1431 - суд касаційної інстанції зазначає про наступне.

Відповідно до п. 13 рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 27.06.2007 року № 04-5/120, на положення яких посилаються заявники в касаційній скарзі, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі творенням, діяльністю та управлінням та припиненням діяльності цього товариства. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, припинення незаконних дій (бездіяльності) його посадових чи службових осіб, визнання недійсності установчих документів товариства або угод про відчуження майна, корпоративних прав, тощо.

Дії органів управління товариства (правління, наглядової ради та ревізійної комісії) оформлюються відповідними актами -рішеннями. Позивачами не зазначено та не надано доказів прийняття визначеними органами жодного акту, що порушує їх корпоративні права та інтереси, як учасників Товариства. Також, позивачами у справі не надані належні докази на підтвердження бездіяльності органів управління Товариства щодо його акціонерів -позивачів у справі. Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що позивачі в порушення ч. 2 ст. 16 ЦК України невірно обрали спосіб захисту своїх прав, не зазначивши, які саме права щодо управління Товариством були порушені та не надавши доказів звернення до органів управління Товариством щодо отримання відповідної інформації.

Посилання позивачів на те, що в новій редакції статуту Товариства не включено положення про надання обов'язкової згоди зборів акціонерів на укладення угод, вартість яких перебільшує певний розмір, не є порушенням вимог законодавства та підставою для визнання недійсними статутних документів, оскільки це не є порушенням вимог законодавства щодо змісту установчих документів, передбачених ст.ст. 88, 154 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 57, ст. 82 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", обов'язковість яких визначена законом та відсутність яких є підставою для відмови у державній реєстрації товариства та змін, внесених до установчих документів товариства.

Рішення ж про визнання недійсними статутних документів може бути прийнято за наявності сукупності таких умов: на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства, допущені при їх прийнятті та затверджені порушення не можуть бути усунуті, відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів. Як правомірно визначають суди попередніх інстанцій, позивачами не зазначається, яким чином порушуються їх права та які негативні наслідки спричинені ним у зв'язку із невідповідністю, на їх думку, статуту Відповідача 1 у новій редакції вимогам закону та яким саме нормам законодавства не відповідає нова редакція статуту Товариства.

У зв'язку з чим, судами першої та апеляційної інстанції законно та обґрунтовано відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання незаконними дій та бездіяльності органів управління Товариства та про визнання таким, що не відповідає вимогам закону статуту Відповідача 1 в новій редакції.

Таким чином, доводи касаційної скарги Позивачів не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вищевикладених обставин та застосованих ними норм законодавства.

За таких умов оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 16, 88, 154 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 82, 167 Господарського кодексу України, та ст. ст. 1, 12, 21, - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.03.2008 року та рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2008 року у справі № 9/595пд залишити без змін.