39/202 Про дострокове припинення дії міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг - Текст документа

ТОВ "Мисливець" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про дострокове припинення на території України дії міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг (торговельних марок) №№ 528522, 659003, 659004, власником яких є Autogrіll S.P.A., та про зобов'язання Департаменту направити відповідне повідомлення до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі -Міжнародне бюро).

Рішенням названого суду від 22.01.2008 (суддя Хоменко М.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г. -головуючий суддя, судді Алданова С.О., Коротун О.М.), позов задоволено. Прийняті судові рішення з посиланням на приписи пункту 4 статті 18 Закону України від 15.12.1993 № 3689-ХII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (3689-12) (далі -Закон № 3689) мотивовано невикористанням зареєстрованих торговельних марок в Україні без поважних причин більше трьох років.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Autogrіll S.P.A. просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити позовні вимоги ТОВ "Мисливець" без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- ТОВ "Мисливець" є власником знака для товарів і послуг "АВТО-ГРИЛЬ МИСЛИВЕЦЬ" за свідоцтвом України від 15.11.2005 № 56477 (дата подачі заявки -08.11.2004), яке зареєстровано за 30, 33, 43 класами Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі -МКТП);

- Autogrіll S.P.A. є власником торговельних марок (позначення "А АUTOGRILL"): за міжнародною реєстрацією від 26.05.1988 № 528522 для товарів і послуг 16, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 № 659003 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 № 659004 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП;

- чинність на території України міжнародних реєстрацій №№ 528522, 659003, 659004 перешкоджає реєстрації позивачем торговельних марок "АВТОГРИЛЬ" та "АUTOGRILL" для споріднених послуг (громадське харчування) 43 класу МКТП (у 8-й редакції), що підтверджується відповідними повідомленнями Українського інституту промислової власності від 17.04.2007 №№ 17015/п1, 17016/п1;

- торговельні марки за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 не використовувалися в Україні від дати їх реєстрації в Міжнародному бюро, тобто більше трьох років;

- реєстрація позивачем 15.11.2005 торговельної марки "АВТО-ГРИЛЬ МИСЛИВЕЦЬ" за свідоцтвом України від № 56477 (дата подачі заявки -08.11.2004) та його звернення до суду з даним позовом у червні 2006 року не є причиною невикористання Autogrіll S.P.A. спірних торговельних марок на території України більше, ніж три роки, починаючи з моменту їх реєстрації в Міжнародному бюро (з 26.05.1988 та з 25.07.1996 відповідно);

- Autogrіll S.P.A. є власником доменного імені www.autogrіll.com;

- Autogrіll S.P.A. не подано доказів використання ним торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 на території України щодо відповідних товарів і послуг;

- Autogrіll S.P.A. не подано доказів передачі прав на використання спірних торговельних марок на території України іншим особам;

- поважні причини невикористання Autogrіll S.P.A. в Україні торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 відсутні.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності підстав для дострокового припинення дії на території України міжнародних реєстрацій торговельних марок №№ 528522, 659003, 659004.

Відповідно до частини третьої статті 494 Цивільного кодексу України (435-15) набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Згідно з частиною першою статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Отже, зазначеним спірним торговельним маркам на території України надана така сама правова охорона, як і у випадку, якщо б вони були заявлені на реєстрацію безпосередньо в Україні.

За приписами пункту 4 статті 18 Закону № 3689 (3689-12) якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Відповідно до статті 1 Закону № 3689 (3689-12) знак -це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону № 3689 (3689-12) використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Iнтернет; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Iнтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Статтею 17 цього Закону встановлено, що власник свідоцтва (власник міжнародної реєстрації) повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва (міжнародної реєстрації).

Отже, аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що, виходячи з правової сутності знака для товарів і послуг, умовою належного його використання є використання саме стосовно товарів і послуг, для яких цей знак зареєстровано.

Водночас згідно з пунктом 4 статті 18 Закону № 3689 (3689-12) підставами для відмови в достроковому припиненні дії свідоцтва (повністю або щодо частини зазначених у ньому товарів чи послуг) є: фактична наявність на ринку України спірних товарів і послуг; невикористання зареєстрованої торговельної марки менше визначеного законом трирічного строку; наявність поважних причин такого невикористання.

Як вбачається із з'ясованих попередніми судовими інстанціями фактичних даних, відповідач - Autogrіll S.P.A. - не подав доказів на підтвердження наявності на ринку (території) України товарів та/або послуг під зареєстрованими ним спірними торговельними марками.

Тому посилання скаржника на реєстрацію ним доменного імені www.autogrіll.com та розміщення спірних позначень на сторінках веб-сайтів (як у зоні "com", так і навіть у домені "ua", якщо б таке мало місце) не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги через встановлений попередніми судовими інстанціями факт відсутності на ринку (території) України відповідних товарів і послуг Autogrіll S.P.A., що унеможливлює виникнення в Україні у споживачів асоціації спірних торговельних марок з товарами та послугами цього відповідача.

Водночас місцевий та апеляційний господарські суди в межах наданих їм повноважень та з дотриманням норм матеріального і процесуального права оцінили доводи власника торговельних марок щодо причин їх невикористання. При цьому вони обгрунтовано взяли до уваги те, що для дострокового припинення дії зареєстрованої торговельної марки внаслідок її невикористання необхідна наявність таких умов: невикористання торговельної марки протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва (дати міжнародної реєстрації, дати останнього використання); невикористання торговельної марки на момент подання позову; відсутність поважних причин невикористання знака власником.

Посилання Autogrіll S.P.A. на невикористання ним спірних торговельних марок внаслідок реєстрації та використання позивачем знака для товарів і послуг за свідоцтвом України від 15.11.2005 № 56477 попередніми судовими інстанціями обгрунтовано відхилено через їх невідповідність фактичному змістові пункту 4 статті 18 Закону № 3689 (3689-12) щодо поважних причин невикористання та з огляду на тривалість невикористання.

Пунктом 4 статті 18 Закону № 3689 (3689-12) обов'язок з доказування наявності поважних причин невикористання торговельної марки покладено на власника торговельної марки.

Відповідно до статті 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, попередніми судовими інстанціями встановлено і скаржником не спростовано, що торговельні марки за спірними міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 не використовувалася в Україні з моменту їх реєстрації в Міжнародному бюро і до подання ТОВ "Мисливець" даного позову більше трьох років без поважних причин для цього (за реєстраціями №№ 659003, 659004 -майже десять років; за реєстрацією № 528522 -більше десяти років).

Посилання скаржника на наявність у нього права на фірмове найменування, "тотожне" зі спірними позначеннями, не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки предметом даного судового спору є виключно питання про дострокове припинення на території України дії міжнародних реєстрацій торговельних марок №№ 528522, 659003, 659004, тоді як право Autogrіll S.P.A. на фірмове (комерційне) найменування позивачем не оспорюється і перебуває поза межами даного позову.

Разом з тим попередніми судовими інстанціями правомірно відхилено поданий Autogrіll S.P.A. юридичний висновок від 15.05.2007, який містить не відомості щодо фактичних обставин даної справи, а правові позиції особи, яка його склала, та не є обов'язковим для суду, який самостійно вирішує правові питання. При цьому всупереч доводам скаржника положення зазначеного юридичного висновку стосовно загальновідомих (добре відомих) торговельних марок не можуть вплинути на правильність прийнятих судових рішень з даної справи, оскільки ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не встановлено факту визнання торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 добре відомими в Україні відповідно до приписів статті 6 bіs Паризької конвенції про охорону промислової власності та статті 25 Закону № 3689 (3689-12) .

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, а тому також не можуть бути підставою для скасування судових рішень з даної справи.

При цьому доводи касаційної скарги, що стосуються встановлення судом обставин справи та оцінки поданих доказів, Вищий господарський суд України відхиляє з огляду на положення частини другої статті 111-7 ГПК України (1798-12) , відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, судові рішення попередніх судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.