20-9/372 Про розірвання договору будівництва та спонукання звільнити об'єкт незавершеного будівництва - Текст документа

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 р. (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено. Розірвано договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 від 17.11.2003 р. укладений між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез". Зобов'язано Спільне Українсько-Російське підприємство "Укрроссінтез" звільнити об'єкт незавершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Стягнуто із Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" на користь Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів 288 грн., у тому числі 170 грн. - витрати по сплаті державного мита, 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 07.04.2008 р. Севастопольського апеляційного господарського суду (судді - Котлярова О.Л., Антонова I.В., Прокопанич Г.К.) рішення Господарського суду м. Севастополя від 05.03.2008 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою апеляційної інстанції, Спільне Українсько-Російське підприємство "УкрРосСінтез" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.06.2008 р. у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 20-9/372 призначеної до розгляду на 01.07.2008 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О.В., судді - Коробенко Г.П., Полянський А.Г.

Сторони не скористалися наданим правом на участь у засіданні касаційної інстанції.

Відзиву від позивача на касаційну скаргу не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2003 р. між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез" було укладено договір б/н про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговувати автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18.

Умовами даного Договору було передбачено, що сторони спільно організують будівництво та експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів. Строк дії договору - 10 років (п.1.7.).

Згідно з пунктом 2.1 Договору, Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зобов'язується надати територію під будівництво та надати в якості долі об'єкт незавершеного будівництва.

Разом з цим, Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" зобов'язується оформити і узгодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний: оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах; закінчити будівництво, здійснити благоустрій території, яка примикає до об'єкту будівництва; установити необхідне обладнання та здійснити його експлуатацію; надавати послуги автошколі та членам Всеукраїнського союзу автомобілістів на пільгових умовах.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що відповідно до Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004 (Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва), які затверджені наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8 право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі - проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством, проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовниками і проектувальниками, будівництво розпочинається після затвердження проектної документації.

Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 22 серпня 2005 року № 140 (v0140667-05) затверджені зміни № 1 до Державних будівельних норм України А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва", якими встановлено, що до початку виконання будівельно-монтажних робіт (у тому числі, підготовчих) на об'єкті замовник повинен одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт у органах державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) у порядку, встановленому Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273 (зареєстрований Міністерством юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166 (z0945-00) ), а також передати підрядній організації будівельний майданчик і оформлені у встановленому порядку документи, необхідні для його повноцінного використання (якщо договором підряду не передбачено інше). Під час реконструкції об'єктів та технічного переоснащення діючих підприємств необхідно враховувати результати обстежень, оцінки й паспортизації технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж відповідно до Правил обстеження, визначених відповідними нормативними актами.

Пунктом 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273 (z0945-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166 визначено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Судами було встановлено, що відповідачем протягом травня 2004 -квітня 2005 року на об'єкті незавершеного будівництва без отримання вищезазначеного дозволу були виконані певні роботи. При виконанні робіт відповідач виступав в якості і замовника і генпідрядника.

Відповідно до п.2.2.1 договору відповідач зобов'язався оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об'єкт у відповідних органах.

Оскільки починаючи виконання робіт без отримання відповідного дозволу відповідач порушив вимоги чинного законодавства та договору від 17.11.2003 р., суди дійшли висновку про те, що таке будівництво вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли висновку про порушення відповідачем умов договору, що спонукало позивача звернутись з позовом про розірвання договору від 17.11.2003 р. на підставі ст. 651 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 651 ЦК України (435-15) , договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Посилаючись на допущення відповідачем істотного порушення умов вищевказаного договору, в обгрунтування висновку про наявність підстав для розірвання Договору в порядку ст. 651 ЦК України (435-15) , господарські суди не врахували, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України (435-15) , строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Водночас, судами не було враховано того, що строк договору складає 10 років (п.1.7), а відповідно до п. 2.2.2. договору, строк закінчення будівництва не встановлений, отже відповідач має можливість виконати всі свої зобов'язання по виконанню договору до 2013 року.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем протягом травня 2004 - квітня 2005 року на об'єкті незавершеного будівництва були виконані певні роботи, що свідчить про те, що відповідач частково виконував свої зобов'язання по договору від 17.11.2003 р.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень, відповідно до ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) відповідачем були надані суду докази виконання договору (а.с. 115-150 т.1).

За таких обставин висновок про те, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору є передчасним та не обгрунтованим.

В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 4-3, 4-7, 38, 43 ГПК України (1798-12) ), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необгрунтованих висновків.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.111-7 ГПК України (1798-12) ), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного Українсько-Російського підприємства "УкрРосСінтез" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Севастополя від 05.03.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року у справі № 20-9/372 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.