Верховний Суд України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Харківської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) Резніка Ігоря Михайловича, Митниці про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати постанову від 3 листопада 2009 року про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил № 654/80000/09, винесену заступником начальника Митниці Резніком І.М., та закрити зазначену справу через відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Київський районний суд м. Харкова постановою від 7 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2011 року, позов задовольнив частково: оскаржувану постанову Митниці від 3 листопада 2009 року скасував, у решті позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що суб'єкт владних повноважень обґрунтовано дійшов висновку, що позивач вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру податків і зборів, а саме: заявив у митній декларації неправдиві відомості та надав митному органу документи з такими відомостями як підставу для зменшення розміру податків і зборів, відповідальність за які передбачена статтею 355 Митного кодексу України (далі - МК). Разом з тим постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ухвалена поза межами строків, встановлених статтею 328 МК. Суд не погодився з доводами відповідача, що мало місце триваюче правопорушення, оскільки воно припинилося з моменту подачі декларантом декларації митному органу. Що стосується позовних вимог щодо закриття справи про порушення митних правил, то суд першої інстанції зазначив, що розв'язання цього питання виходить за межі компетенції суду. З такими висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками, що правопорушення, за скоєння якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не є триваючим, оскільки, надавши 26 серпня 2009 року вантажну митну декларацію (далі - ВМД) контролюючому органу, декларант, вважаючи виконаними вимоги закону щодо митного оформлення товару, вчинив усі дії, які характеризують склад правопорушення, передбаченого статтею 355 МК. В його подальших діях відсутня така необхідна ознака будь-якого правопорушення, в тому числі і триваючого, як вина (умисел або необережність), що характеризує його суб'єктивну сторону. Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент подання ВМД) датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Саме з цього моменту й слід обраховувати двохмісячний строк, передбачений законодавством для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківська обласна митниця Державної митної служби України просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування ним статей 328, 355 МК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2008 року (К-3278/08), якою рішення судів попередніх інстанцій скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а також постанову Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2010 року (К-21942/07), якою цей суд відмовив у задоволенні позову виходячи із того, що правопорушення, передбачене статтею 355 МК, є триваючим, тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята з дотриманням строку, встановленого статтею 328 МК.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом зазначених вище норм права, Верховний Суд України виходить із такого.

За правилами частини першої статті 328 МК адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

Правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначене статтею 355 МК. Відповідно до цієї статті заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 81 МК встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом статті 86 МК митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Отже, передбачене статтею 355 МК порушення митних правил, яке полягає в заявленні у ВМД неправдивих відомостей як підстави для звільнення від сплати податків і зборів, що спричинило їх недобори до бюджету, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеною статтею 70 МК, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю. МК (4495-17) , як і інші нормативно-правові акти, що встановлюють порядок подання та заповнення декларації, не містить положень, які б дозволяли особі, яка її подала, вносити до декларації зміни, доповнення чи виправлення після прийняття її митним органом та митного оформлення товару.

Тому зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, воно припиняється із поданням декларації митному органу, а отже, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його вчинення.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на правильному застосуванні норм права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20 червня 2011 року № 21-97а11.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви Харківської обласної митниці Державної митної служби України відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.