36/368 Про визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки - Текст документа

У вересні 2007 р. Кооператив звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.12.2004 р. № 998/2408 "Про передачу приватному підприємству "Ерідан" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва".

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 43/434 затверджено проект відведення та передано в оренду Кооперативу земельні ділянки загальною площею 0,44 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів на вул. Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м. Києва. Позивач стверджував, що відповідачем було безпідставно надано спірну земельну ділянку у користування іншій особі на підставі оскаржуваного рішення, оскільки належним орендарем даної земельної ділянки є позивач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2007 р. (суддя Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2008 р. (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Підприємства, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 43/434 затверджено проект відведення земельних ділянок Кооперативу для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів на вул. Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м. Києва та передано позивачу в оренду земельні ділянки загальною площею 0,44 га для будівництва, експлуатації та обслуговування підземних гаражів.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради, 30.01.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.02.2003 р. за № 91-6-00086.

Судами встановлено, що листом № 219 від 19.08.2004 р., підписаним головою правління Кооперативу Корнєвим В.I. та адресованим Київському міському голові, позивач відмовився від частини земельної ділянки по вул. Григорія Андрющенка, 4-в у Шевченківському районі м. Києва, площею 0,07 га, наданої згідно рішення Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 43/434, на користь Підприємства, для будівництва та експлуатації пункту технічного обслуговування з офісним приміщенням.

З огляду на даний лист, Київською міською радою 23.12.2004 р. прийнято рішення № 998/2408 "Про передачу приватному підприємству "Ерідан" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул. Григорія Андрющенка, 4-г у Шевченківському районі м. Києва". Згідно даного рішення Київська міська рада вирішила внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 91-6-00086 від 11.02.2003 р., укладеного з Кооперативом, відповідно до пункту 2 цього рішення. Пунктом 2 рішення Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення та передати Підприємству, у короткострокову оренду на 1 рік, земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва, експлуатації та обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів з офісним приміщенням на вул. Григорія Андрющенка, 4-г.

На підставі даного рішення Київської міської ради, 18.08.2005 р. між Кооперативом та Київською міською радою укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.02.2003 р. за № 91-6-00086. Вказаний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.08.2005 р. за № 91-6-00478.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне рішення Київської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято Київською міською радою на підставі листа № 219 від 19.08.2004 р. про відмову від частини орендованої земельної ділянки, підписаного головою правління Кооперативу Корнєвим В.I. з перевищенням своїх повноважень, без згоди загальних зборів Кооперативу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно ст. 16 Закону України "Про кооперерацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Згідно з положеннями статуту Кооперативу, що діяв на період виникнення спірних відносин, правління Кооперативу вирішує питання щодо укладення договорів та виконання інших операцій від імені Кооперативу, а також представництва Кооперативу в інших установах та організаціях.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків, що згідно Закону України "Про кооперерацію" та статуту Кооперативу голова правління мав повноваження на підписання листа про відмову від частини орендованої земельної ділянки та на укладення від імені Кооперативу договору про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки.

Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що голова правління Кооперативу Корнєв В.I. заперечує проти підписання листа про відмову від частини орендованої земельної ділянки.

Проте, вказані посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові є необгрунтованими, у зв'язку з їх недоведеністю. Колегія суддів зазначає, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребували спеціальних знань, суд не був позбавлений можливості звернутися до положень ст. 41 ГПК України (1798-12) , керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) , та призначити судову експертизу для встановлення даних обставин.

Крім того, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Прийняття рішень щодо надання в користування земельних ділянок, які є комунальною власністю територіальної громади міста Києва, є виключною компетенцією Київської міської ради.

Приймаючи оскаржувану постанову, судом апеляційної інстанції не наведено жодної правової норми, якій не відповідає спірне рішення Київської міської ради.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України (1798-12) , доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необгрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 (v0011700-76) .

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.