32/128 Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів - 27.08.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Веселка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06серпня 2008року у справі №32/128 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто слави", м.Київ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська реєстраційна компанія", м.Київ, 2) Ньюленд Оверсиз Трейдин Лімітед (NEWLAND OVERSEAS TRADING LIMITED), Кіпр, 3) Приватне підприємство "Веселка", м. Київ, 4) Старт Інкорпорейтід Лімітед (START INCORPORATED LIMITED), Великобританія, 5) Камерта Інвестменс Лімітед, Кіпр, за участю третіх осіб –1) Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь", м. Київ, 2) Закрите акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "GPI –Капітал", м. Київ, про визнання недійсними договорів, визнання права власності, зобов’язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача –Симончук О.М. (дов.від 01.08.2008)

відповідача-1 –не з'явився

відповідача-2 –не з'явився

відповідача-3 –не з'явився

відповідача-4 –не з'явився

відповідача-5 –не з'явився

третьої особи-1 –не з'явився

третьої особи-2 –не з'явився

У березні 2008 року позивач –ТОВ "Місто Слави" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: ТОВ "Українська реєстраційна компанія", NEWLAND OVERSEAS TRADING LIMITED, ПП "Веселка", Старт Інкорпорейтід Лімітед (START INCORPORATED LIMITED) та Камерта Інвестменс Лімітед про визнання недійсними договорів купівлі-, визнання права власності та зобов’язання вчинити дії.

Вказував, що 16.05.2005 між ним (продавець) та ПП "Веселка" (покупець), від імені якого діяв представник - ЗАТ "Інвестиційна компанія "GPI-Капітал", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К45/Т1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця 1 900 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5грн. 25 коп., а покупець –прийняти та оплатити ціну продажу вказаного пакету акцій.

01.03.2006 між ним (продавець) та NEWLAND OVERSEAS TRADING LIMITED (покупець), від імені якого діяв представник - ЗАТ "Інвестиційна компанія "GPI-Капітал", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К9/Т1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця 1 700 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5грн. 25 коп., а покупець –прийняти та оплатити ціну продажу вказаного пакету акцій.

Посилаючись на те, що вказані договори не відповідають вимогам чинного законодавства, статуту та волевиявленню ТОВ "Місто слави", а також укладені директором ТОВ з перевищенням наданих повноважень, - позивач просив визнати недійсними договір купівлі-продажу цінних паперів №К45/Т1 від 16.05.2005; договір купівлі-продажу цінних паперів №К9/Т1 від 01.03.2006; договір купівлі-продажу цінних паперів №К72/Т1 від 04.12.2006, укладений між NEWLAND OVERSEAS TRADING LIMITED та Старт Інкорпорейтід Лімітед; договір купівлі-продажу цінних паперів №85/Т1 від 08.12.2006, укладений між ПП "Веселка" та Камерта Інвестменс Лімітед; визнати право власності ТОВ "Місто Слави" на спірний пакет акцій та зобов'язати ТОВ "Українська реєстраційна компанія" провести корегувальну операцію в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", оформивши право власності на 3 600 простих іменних акцій номінальною вартістю 5 грн.25 коп. ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" за ТОВ "Місто Слави".

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 липня 2008 року (суддя Хрипун О.О.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2008 року (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) позов задоволено частково.

Постановлено визнати недійсним з моменту укладення договір договір купівлі-продажу цінних паперів №К45/Т1 від 16.05.2005, укладений між ТОВ "Місто Слави" та ПП "Веселка"; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів №К9/Т1 від 01.03.2006, укладений між ТОВ "Місто слави" та NEWLAND OVERSEAS TRADING; визнати право власності ТОВ " Місто слави " на 3 600 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5 грн. 25 коп.; зобов'язати ТОВ "Українська реєстраційна компанія" провести коригувальну операцію в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", оформивши право власності на 3 600 простих іменних акцій номінальною вартістю 5 грн.25 коп. ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" за ТОВ " Місто слави", а саме: відкрити особовий рахунок у цінних паперах ТОВ " Місто слави " та зарахувати на особовий рахунок ТОВ " Місто слави ", відкритий в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", 3 600 простих іменних акцій номінальною вартістю 5 грн. 25 коп. ВАТ "Готельний комплекс "Либідь".

В іншій частині позов залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані посиланнями на порушення права власності позивача на спірний пакет акцій внаслідок перевищення директором ТОВ " Місто слави " визначених статутом повноважень та укладення ним договорів, які суперечать інтересам та волевиявленню ТОВ, що є достатньою підставою для задоволення позову відповідно до ст.ст. 13, 15, 92, 203, 216, 388 ЦК України.

В частині залишення позову без розгляду рішення мотивовані посиланнями на п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України та неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, які є необхідними для вирішення спору.

У касаційній скарзі відповідач –ПП "Веселка", посилаючись на порушення та неправильно застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 92, 145, 203, 215 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 33, 43 ГПК України, просив рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.05.2005 між ТОВ "Місто Слави" (продавець) та ПП "Веселка" (покупець), від імені якого діяв представник - ЗАТ "Інвестиційна компанія "GPI-Капітал", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К45/Т1, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця 1 900 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5грн. 25 коп., а покупець –прийняв та оплатив ціну продажу вказаного пакету акцій у розмірі 39 900 грн..

01.03.2006 між ТОВ "Місто Слави" (продавець) та NEWLAND OVERSEAS TRADING LIMITED (покупець), від імені якого діяв представник - ЗАТ "Інвестиційна компанія "GPI-Капітал", укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К9/Т1, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця 1 700 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5грн. 25 коп., а покупець –прийняв та оплатив ціну продажу вказаного пакету акцій у розмірі 47 600 грн.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання вказаних договорів недійсними, суди попередніх інстанцій посилались на ст. 92, 203 ЦК України та виходили з того, що дані правочини укладені не уповноваженою особою, а крім того, відчуження спірного пакету акцій за номінальною вартістю суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам ТОВ "Місто слави", яке створене з метою отримання прибутку.

З даними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин сторін.

Господарськими судами встановлено, що однією з сторін спірних договорів купівлі-продажу, а саме: продавцем було ТОВ "Місто Слави", в особі директора Гакало О.О., який діяв на підставі статуту, затвердженого загальними зборами учасників 25.06.2003 та зареєстрованого Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 07.08.2003 із зміна та доповненнями, зареєстрованими 21.10.2003.

Згідно ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Вказана норма кореспондує зі ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктом 7.16.1 статуту ТОВ "Місто слави" в редакції, яка діяла на час укладення спірних договорів, визначено компетенцію директора товариства.

Згідно вказаного пункту статуту директор має право, зокрема на розпорядження майном товариства, включаючи грошові кошти за винятком розпорядження нерухомим майном (крім передачі в оренду з правом суборенди), яке здійснюється після отримання попередньої згоди загальних зборів учасників та при умові, що таке розпорядження не приводить до порушення правила, викладеного у п.7.16.3 цього статуту щодо отримання директором попередньої згоди загальних зборів учасників на укладення певних угод, договорів, контрактів.

За змістом ст.ст. 177, 179, 190 та гл.14 ЦК України (435-15) цінні папери в тому числі і акції за своїм правовим режимом є майном, на яке може виникнути право власності або інші речові права, воно може бути предметом різних цивільно-правових угод, зокрема договору купівлі-продажу та інших.

Директор товариства згідно п. 7.16.1 має право укладати без попередньої згоди загальних зборів угоди, договори, контракти в тому числі зовнішньоекономічні, за винятком, зокрема угод, договорів, контрактів, сума яких перевищує 50 000 грн.

Судами встановлено, що ціна продажу пакету акцій за спірними договорами купівлі-продажу становила 39 900 грн. та 47 600 грн. відповідно

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у директора ТОВ "Місто Слави" повноважень на розпорядження спірними акціями, які є майном товариства не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить наведеним положенням закону.

Крім того, господарські суди допустили неправильне тлумачення ст. 92 ЦК України та дійшли помилкового висновку про те, що ч.3 вказаної статті за встановлених обставин не підлягає застосуванню, оскільки покупці за спірними договорами могли знати про обсяг повноважень, наданих директора ТОВ "Місто Слави" статутом та про обмеження його повноважень згідно статуту.

Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи матиме юридичну силу лише в тому випадку, якщо судом будуть достовірно встановлені обставини, які підтверджують обізнаність третіх осіб з повноваженням представника юридичної особою.

Оскаржувані судові акти не містять обгрунтованих посилань на такі обставини.

З приводу висновків господарських судів про продаж спірного пакету акцій за ціною, яка суперечить вимогам закону та інтересам товариства, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Зміст договору, відповідно до ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна, яка відповідно до ст.ст. 632, 691 ЦК України встановлюється сторонами в договорі на власний розсуд і лише в окремих випадках, які імперативно визначені законом, застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами.

Статтею 28 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що акція може бути придбана, зокрема на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, ціна продажу акцій, які є предметом цивільно-правових угод, в тому числі і договору купівлі-продажу, встановлюється за згодою сторін і не залежить ні від ціни випуску (номінальної вартості), ні від курсової ціни (що склалася на фондовому ринку), яка може бути вищою або нижчою номінальної.

Тому, висновок судів попередніх інстанцій про те, що продаж акцій за ціною, нижчою ніж їх ринкова вартість, - є підставою до визнання спірних договорів недійсними згідно ст. 203 ЦК України, необґрунтований та є наслідком неправильного тлумачення наведених положень закону.

Зазначене правова позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду України та роз'ясненнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, згідно яких ринкова ціна акції може бути вищою або нижчою за її номінальну вартість. Купівля-продаж акцій здійснюється за ціною, встановленою в договорі.

Посилання господарських судів на ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 (z0391-99) є безпідставними, оскільки вказані нормативно-правові акти не підлягають застосуванню до визначення компетенції органів управляння юридичної особи та вартості цінних паперів (акцій).

Також, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки обраному позивачем способу захисту права та всупереч ст.ст. 38, 65, 43 ГПК України не встановили особу, яка є власником спірного пакету акцій згідно реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь".

Визнаючи за позивачем право власності на 3 600 штук простих іменних акцій ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" номінальною вартістю 5грн. 25 коп., суди попередніх інстанцій посилались на ст. 388 ЦК України та виходили з того, що не встановлення особи, яка набула вказані акції у власність є достатньою підставою для захисту прав позивача шляхом визнання права власності ТОВ "Місто слави" на спірний пакет акцій.

Стаття 388 ЦК України, на яку посилались суди, регулює інший спосіб захисту прав, а саме: право власника на пред'явлення віндикаційного позову (право на витребування майна від добросовісного набувача).

Пред'явлення позову про визнання права власності регулюється положеннями ст. 392 ЦК України, за змістом якої власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності - це вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкурентними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням права володіння.

Наведені положення закону є різними способами захисту права власності, які за певних обставин можуть бути об'єднані позивачем при зверненні до суду проте, правова природа, підстави та предмети передбачених ними позовів є різними, тому висновок суду про визнання права власності позивача з посиланням на ст. 388 ЦК України не можна вважати законним та обгрунтованим.

Між тим, господарські суди, визнаючи за позивачем право власності на спірні акції, посилались на неможливість встановлення особи, яка є набувачем вказаних акцій, внаслідок не подання сторонами витребуваних судом доказів.

Вказані посилання суперечать ст. 43 ГПК України, щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, скільки судами не вжито всіх передбачених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) заходів для встановлення вказаної обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач –ТОВ "Українська реєстраційна компанія" на виконання вимог ухвал Господарського суду м. Києва від 11.04.2008, 02.06.2008 (суддя: Хрипун О.О.) надати виписки про операції на особових рахунках відповідачів в реєстрі власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та облікові журнали системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", надав пояснення (а.с.85) в якому просив суд конкретизувати вимоги з приводу витребуваних документів та зазначив інші обставини дотримання яких є необхідним для виконання вимог ухвали.

Місцевий господарський суд зазначені пояснення залишив поза увагою та не вчинив будь-яких процесуальних дій з метою отримання відповідних доказів, що є обов'язком господарського суду в силу ст. 38 ГПК України. Вказаною статтею також передбачене право господарського суду уповноважити на одержання витребуваних доказів заінтересовану особу.

Крім того, згідно ст. 39 ГПК України господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.

Враховуючи викладене та передбачені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи касаційною інстанцією, колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, зокрема з'ясувати особу, яка є набувачем спірних акцій, об'єктивно оцінити усі наявні в матеріалах справи докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне та обгрунтоване рішення.