Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Кузьменка М.В.,

Васищака I.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ЗАТ "ПРОСТО-страхування"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 10.06.2008 року

у справі господарського суду

м. Києва

за позовом

ПП "Автомагістраль"

до

ЗАТ "ПРОСТО-страхування"

про

стягнення 454500,00 грн.,

в судове засідання прибули представники сторін:

позивача:

Мартинюк Р.I.,

відповідача:

Синюк С.Л.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року ПП "Автомагістраль" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "ПРОСТО-страхування" про стягнення 454500,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2008 року в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем були допущені порушення п.2.11.15 договору добровільного страхування, які в силу нормативних актів та договору є підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року рішення місцевого господарського суду від 17.03.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено і стягнуто на користь позивача 454500,00 грн. страхового відшкодування та 203,00 грн. судових витрат. Судове рішення мотивоване тим, що позивач виконав п.2.7.3.3 договору страхування, а тому відповідач на підставі п.2.11.4.3 договору зобов"язаний здійснити виплату страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ЗАТ "ПРОСТО-страхування" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2008 року з даної справи залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2006 року між ПП "Автомагістраль" (страхувальник) та ЗАТ "ПРОСТО-страхування" (страховик) було укладено договір №109536 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів, відповідно до якого предметом даного договору є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом - легковим автомобілем "Тоуоеа Lехus GХ 470" 2006р. випуску державний реєстраційний номер: АI 0202 АО, номер кузова JTJ ВТ 20X760116682, додатковим обладнанням, відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок ДТП, що сталося з вини водія ТЗ, життям, здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб.

Розділом 2 договору сторони визначили страхові ризики та страхові випадки за договором, серед яких, в тому числі є незаконне заволодіння - вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення застрахованого ТЗ у власника чи користувача всупереч їх волі шляхом крадіжки, грабежу чи розбою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 990 Цивільного кодексу України (435-15) страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2007 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, а саме про викрадення застрахованого ТЗ, який належить ПП "Автомагістраль" та просив виплатити страхове відшкодування, згідно умов Договору №109536 серії АТК від 07.09.2006. По факту викрадення було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України (2341-14) .

Згідно з п.1.9 договору, сума страхової виплати по ризику "незаконне заволодіння" становить 454500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення ним п.2.8.3 договору, а саме ненадання позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключі та брелки від протиугінних систем транспортного засобу, що в силу п. 2.11.15 договору дає право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування страхувальникові.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , визначено перелік підстав за наявності яких Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Враховуючи вищевикладене, а саме настання страхового випадку -незаконне заволодіння ТЗ, повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку, надання ним всіх необхідних документів зазначених п.2.7 договору і надання інших документів, що обгрунтовують неможливість подання картки, ключа, брилка від ТЗ, а також враховуючи, що постановою від 22.01.2008 року було притягнуто в якості обвинувачених організовану групу осіб, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на корить позивача 454500,00 грн. суми страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є такою, що винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року у справі № 17/39 залишити без змін.