21/115-07 Про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції - Текст документа

жовтні 2007 року, Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ВАТ "ЮМ Плюс" (з урахуванням уточнення позовних вимог) 38 755, 44 грн. боргу, 5 213, 98 грн. штрафних санкцій, 1 860, 27 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 430, 03 грн. відсотків, а всього 46 277 грн. 44 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між сторонами підрядного контракту № 112-05 від 07.04.2005р. та додаткових угод до нього № 1 від 28.12.2005р. та № 2 від 10.03.2006р., перерахував відповідачу в якості авансу грошові кошти в сумі 38 755 грн. 44 коп., але обумовлені договором роботи у визначений строк виконані не були, а тому позивач просить суд стягнути зазначені кошти, з урахуванням санкцій передбачених ст. 625 ЦК України (435-15) та штраф у сумі 5 213 грн. 98 коп., встановлений п. 11 Контракту.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2008р. позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "ЮМ Плюс" на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" 38 755 грн. 44 коп. збитків та 5 231 грн. 98 коп. пені. В решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року, рішення господарського суду першої інстанції змінено та постановлено про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення 2 264 грн. 09 коп. неустойки. В решті позову відмовлено.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2008 року, порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи, безпідставність відмови у задоволенні позову в частині стягнення збитків та зменшення розміру неустойки і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується припинення договірних зобов'язань, за підрядним контрактом № 112-05 від 07.04.2005р., а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення перерахованого за цією угодою авансу.

Проте, визнати наведені апеляційним господарським судом мотиви такими, що ставлять під сумнів правомірність рішення, постановленого судом першої інстанції, не можна.

Згідно ст.849 ЦК України (435-15) , замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Передбачені цією нормою права замовника на відмову від договору не звільняють винну сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку, взяті на себе зобов'язання за угодою №112-05 від 07.04.2005 року та додатковими угодами №1 від 28.12.2005 року, №2 від 10.03.2006 року у визначений строк відповідач не виконав, суму отриманого авансу не повернув.

Наведені обставини, які не оспорюються відповідачем і у відзиві на касаційну скаргу надавали позивачу право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування понесених ним витрат на авансовий платіж, а тому, господарський суд першої інстанції правомірно постановив про часткове задоволення позову з урахуванням відповідальності відповідача за порушення договірних зобов'язань і підстав для скасування рішення суду першої інстанції, за наведених апеляційним господарським судом мотивів, не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2008р. залишити без змін.