18/172-14/143 Про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків - Текст документа

У вересні 2005 року Центр зайнятості звернувся до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 4 508,46 грн. та 1 220,76 грн. пені, а всього 5 729,22 грн.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 01.11.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006, у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

У листопаді 2007 року Центр зайнятості звернувся до господарського суду Iвано-Франківської області з заявою про перегляд рішення місцевого суду зі справи за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від 25.12.2007 (суддя Булка В.I.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 (колегія суддів у складі: Мурська Х.В. -головуючий суддя, судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 01.11.2005 залишено без змін. Прийняті судові рішення мотивовано зверненням позивача до суду з пропуском встановленого строку та відсутністю нововиявлених обставин.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить ухвалу місцевого суду від 25.12.2007 та постанову суду апеляційної інстанції від 09.04.2008 скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм процесуального права та направити справу до місцевого суду "для продовження розгляду по суті".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Причиною касаційного оскарження є незгода Центру зайнятості з правильністю застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, в тому числі й щодо підвідомчості справи, яка, на думку скаржника, є справою адміністративної юрисдикції.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі -КАС України (2747-15) ) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України (2747-15) правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України (2747-15) визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України (2747-15) : це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) (далі - Закон № 1533).

Відповідно до статті 34 Закону № 1533 (1533-14) забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі -Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

За змістом статей 38, 39 Закону центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (435-15) до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.

Отже, в даному випадку Центр зайнятості виступає саме як суб'єкт владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому даний спір є публічно-правовим та відповідно до приписів статті 4 і частини другої статті 17 КАС України (2747-15) (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України (2747-15) . Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України (2747-15) .

У свою чергу, абзацом третім пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) КАС України (2747-15) встановлено, що після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Проте справу зі спору, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України (1798-12) після набрання чинності КАС України (2747-15) переглянуто за нововиявленими обставинами в порядку господарського судочинства.

Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Водночас розгляд господарськими судами першої та апеляційної інстанцій справи з публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України (1798-12) .

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Рішення ж господарського суду Iвано-Франківської області від 01.11.2005 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 у касаційному порядку не оскаржувалися, а тому правові підстави для їх касаційного перегляду - відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Iвано-Франківського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Iвано-Франківської області від 25.12.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 зі справи № 18/172-14/143 скасувати.

Справу передати до господарського суду Iвано-Франківської області для виконання вимог розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .