Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У липні 2007 р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 (далі - Підприємець) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-10" (далі -Товариство) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1(кадастровий НОМЕР_1), площею 0,0030 га.

Позовні вимоги Підприємець, посилаючись на ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. ст. 152 і 212 Земельного кодексу України, обґрунтовував тим, що він на підставі рішення 37-ої сесії 4 скликання Ялтинської міської ради від 14.12.2005 р. № 47 та укладеного з Ялтинською міською радою (далі -Рада) договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. є користувачем земельної ділянки, щодо якої виник спір, проте Товариство самовільно встановило огорожу з металевих конструкцій, яка перешкоджає вільному доступу на вказану земельну ділянку, захарастило її різним сміттям, автомобільними запчастинами тощо, у зв'язку з чим він не може реалізувати своє право на користування зазначеною ділянкою.

У листопаді 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічною позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р., укладений між Підприємцем та Радою, об'єктом якого є земельна ділянка площею 0,0030 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий НОМЕР_1).

Зустрічні позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. не відповідає вимогам Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) та Закону України "Про власність" (697-12) , оскільки земельна ділянка, яка є його об'єктом, входить до складу земельної ділянки, яка є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим порушує права власників вказаного домоволодіння.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 р. (суддя Башилашвілі О.І.) первісні позовні вимоги Підприємця задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. (колегія суддів: Заплава Л.М., Дугаренко О.В., Фенько Т.П.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Підприємець на законних підставах користується земельною ділянкою, щодо якої виник спір, при цьому Товариство не довело наявності підстав, які у відповідності до вимог законодавства України необхідні для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р.

Товариство та ОСОБА_3 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просять постанову Севастопольського апеляц ійного господарського суду від 18.03.2008 р. і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємцю у задоволенні його первісних позовних вимог, та задовольнити зустрічні позовні вимоги Товариства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство та ОСОБА_3 обґрунтовують тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. 17 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 6, 526 та 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 151 та 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 9 та 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємець та Рада скористались правом, наданим ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу Товариства та ОСОБА_3, у яких просять залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 р. -без змін. Викладені у відзивах вимоги Підприємець та Рада обґрунтовують тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті судових актів, які оскаржуються, було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а накази, видані на виконання вказаних судових актів, виконано.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.08.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Кривди Д.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено що:

- Підприємець на підставі рішення 19-ої сесії 24 скликання Ради від 15.03.2004 р. № 42 "Про організацію роботи дрібнороздрібної торгової мережі і відкритих майданчиків громадського харчування на території м. Ялти", рішення 37-ої сесії 4 скликання Ради від 14.12.2005 р. № 47 "Про передачу фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2. земельної ділянки в оренду площею 0,0030 га для встановлення торгового павільйону за адресою: м. Ялта, вул. Крупської, в районі жилого будинку АДРЕСА_1 і укладеного з Радою договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. є орендарем земельної ділянки;

- сторони договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. при його укладенні мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і вказаний договір було укладено при вільному волевиявленні його сторін;

- договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. відповідає встановленій законом формі та зареєстрований у встановленому законом порядку;

- акт прийому-передачі земельної ділянки свідчить про те, що угода спрямована на реальне настання правових наслідків;

- як свідчать письмові пояснення директора Товариства ОСОБА_3 (т.1 а.с. 66-67) та його засновника ОСОБА_4. (т. 2 а.с. 11-14) на спірній земельній ділянці, яка була передана Підприємцю в оренду знаходяться металеві конструкції тарного складу, які належать Товариству, однак Товариство цю земельну ділянку не отримувало у Ради ні у користування, ні у власність, що вказує на її самовільне зайняття.

Відповідно до частини першої ст. 124 та частини другої ст. 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, який реєструється відповідно до закону.

Порядок укладення договору оренди землі, його форма і умови визначені ст.ст. 16, 14 і 15 Закону України "Про оренду землі".

Як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями і з цим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України Підприємець отримав в оренду спірну земельну ділянку, уклав договір оренди земельної ділянки від 01.02.2006 р. і зареєстрував його відповідно до вимог частини першої ст. 124 та частини другої ст. 126 Земельного кодексу України та ст.ст. 16, 14 і 15 Закону України "Про оренду землі". За таких обставин зустрічні вимоги Товариства про визнання його недійсним є безпідставними.

В свою чергу колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про правові підстави задоволення позову Підприємця, оскільки згідно з частиною першою ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства та ОСОБА_1 не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-10" та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі № 2-29/10067-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим -без змін.