Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Остапенка М.I.

суддів :

Борденюк Є.М., Харченко В.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги

ЗАТ "Карпатська туристична компанія"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2008

у справі

№ 2/278 (rs1450102)

за позовом

ЗАТ "Карпатська туристична компанія"

до

Дочірньої компанії "Яремчанська карпатська компанія"

про

стягнення

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2007 року, ЗАТ "Карпатська туристична компанія" звернулось до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом про стягнення з ДП "Яремчанська Карпатська компанія" 100 357 грн. на відшкодування збитків, які зазнало внаслідок здійснення оплати по договору від 01.05.2006 року за роботи, які на протязі дії цього договору відповідачем не виконувались.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 20.12.2007 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року апеляційна скарга відповідача задоволена. Рішення господарського суду I інстанції скасовано. Постановлено нове рішення про відмову у позові.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою від 20.05.2008 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи, помилковість висновків щодо виконання договору відповідачем та відсутності у нього права на спірну суму і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, як незаконну.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та постановляючи про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що оплативши у листопаді 2006 року спірну суму, позивач тим самим визнав виконання відповідачем робіт, обумовлених договором від 01.05.2006 року.

Проте, погодитись з наведеними мотивами скасування рішення господарського суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову не можна.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, взаємовідносини сторін врегульовані договором від 01.05.2006 року, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги з благоустрою земельної ділянки, а позивач - оплачувати ці послуги, перераховуючи щомісячно по 12000 грн. на розрахунковий рахунок виконавця.

Виконання послуг повинно посвідчуватись актом, якщо підписується повноважними представниками сторін. (п.3.2 договору).

Строк дії договору, а, відповідно, і надання послуг, сторони обмежити 31.12.2006 року.

У період чинності договору, платіжними дорученнями №5 від 03.11.2006 року, від 14.11.2006 року позивач перерахував відповідачу 100 356 грн., які останній, а з цим погодився й апеляційним господарський суд, вважає платою за виконану роботу.

Але, не визнаючи надані відповідачем акти про часткове виконання робіт (а.с. 31-38) належним доказом як виконання, так і прийняття робіт, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що довіреність гр. Падюк О.М. на представництво у судових органах та інших установах від 20.09.2005 року не надавала їй права на вчинення господарської операції без спеціальної оговори про це у довіреності, а інша особа, яка підписала акти, не є посадовою особою, а тому, з огляду на відсутність достовірних даних про виконання і прийняття робіт по договору від 01.05.2006 року, господарський суд правомірно постановив про задоволення позову і підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, за наведених апеляційним господарським судом мотивів, не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11, 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року скасувати, а рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 20.12.2007 року залишити без змін.