2-3/15041-2007 Про визнання дійсним договору оренди комунального майна з правом викупу від 29.05.06 - Текст документа

Ухвалою від 16.05.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., судді -Данилової Т.Б., Ходаківської I.П. касаційна скарга Ради № 283 від 03.04.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.05.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 2-3/15041-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим, призначеної до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Муравйов О.В., Ходаківська I.П., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 29.05.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 29.05.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 20-24.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова I.О.) первісний позов Підприємства задоволено.

Визнано дійсним договір оренди комунального майна з правом викупу від 29.05.06, укладений між Радою та Підприємством щодо будівлі колишньої насосної станції площею 105,8 м-2, що розташована на земельній ділянці площею 0,07 га на трасі Новий Світ -Судак, для реконструкції під офіс.

З Ради на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову Ради до Підприємства про визнання недійсним договору оренди комунального майна з правом викупу від 29.05.06 -відмовлено.

Постановою від 05.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Прокопанич Г.К., суддів -Котлярової О.Л., Ткаченка М.I.) апеляційну скаргу Ради залишено без задоволення, а рішення від 20-24.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що спірний договір відповідає вимогам закону, а тому Рада безпідставно ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20-24.12.07 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 05.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволення позовних вимог Підприємству відмовити.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 144 Конституції України (254к/96-ВР) , п.п. 1, 4 ст. 203, ст.ст. 215, 220, 793, 794 Цивільного кодексу України (435-15) , ч. 2 ст. 11, п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , п. 43 ст. 26, п. 16 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу від Підприємства не надійшов. Представник Підприємства, приступній у судовому засіданні, щодо доводів, викладених у касаційній скарзі Ради, заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у жовтні 2007 року Підприємство звернулось до суду з позовом до Ради, в якому просило визнати дійсним договір оренди комунального нерухомого майна з правом викупу від 29.05.06, укладений між сторонами, посилаючись на положення ст. 220 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рада, не визнаючи позовні вимоги, звернулась з зустрічними вимогами про визнання вказаного договору оренди недійсним з огляду на його невідповідність вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду комунального майна Ради.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.05.06 між Радою та Підприємством було укладено договір оренди комунального майна з правом викупу (далі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування будівлі колишньої насосної станції площею 105,8 м-2, що розташована на земельній ділянці площею 0,07 га для реконструкції під офіс. При цьому, встановлено, що п. 9.1 Договору строк його дії визначено до 29.05.2036.

Судовими інстанціями встановлено, що зміст спірного Договору не суперечить актам цивільного законодавства, чинним на момент його укладання, волевиявлення учасників угоди було вільним, угода відбулась у формі, встановленій законом, та була спрямована на реальне настання правових наслідків.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що вказаний Договір було затверджено рішенням Ради № 13 від 30.05.06.

Водночас, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про безпідставність посилань Ради на те, що вказане рішення Ради № 13 від 30.05.06 втратило силу на підставі п. 2 рішення Ради № 57/12 від 15.05.07, оскільки у даному судовому проваджені перевіряється відповідність спірного Договору нормам діючого законодавства саме на момент укладення такого правочину.

На підставі наданих сторонами доказів по справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що Підприємство неодноразово зверталось до Ради в листопаді, грудні 2006-2007 року з листами, в яких просило Раду з'явитись до нотаріальної контори для нотаріального засвідчення Договору, як це передбачено чинним законодавством.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що фактично Підприємством умови Договору виконуються.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (435-15) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремі частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України (436-15) господарський договір вважається укладеними, якщо між сторонами в передбачених законом порядку і формі досягнута угода за всіма його істотними умовами. Iстотними є умови, визнані такими згідно із законом або необхідні для договорів даного вигляду

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості зі всіма істотними умовами і підписання сторонами тексту договору. Iстотні умови для договорів оренди державного такомунального майна визначені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що попередніми судовими інстанціями встановлено відповідність спірного Договору вказаним нормативним вимогам.

Пунктом 2 статті 220 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Радою в касаційній скарзі, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Новосвітської селищної ради міста Судака № 283 від 03.04.08 залишити без задоволення.

Постанову від 05.03.08 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-3/15041-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.