Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г.

Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача

Вайнберг Е.В. -дов. від 30.07.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення

господарського суду Донецької області

від

24.04.2008 року

у справі

№ 26/28 господарського суду Донецької області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до

Закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром"

про

стягнення 3 652, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром" про стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості вагової недостачі коксової продукції у розмірі 3 652, 33 грн., в тому числі залізничний тариф 142, 06 грн. та ПДВ 20% у розмірі 608, 72 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідності з умовами договору № 685/4592 від 20.12.2004 року відповідач здійснив поставку позивачу коксової продукції з недостачою по вазі у 10 вагонах, яка становила 8, 744 т. Оскільки вказана вище недостача підтверджена належними документами, позивач керуючись статтями 525, 526, 618, 670 Цивільного кодексу України (435-15) , статтею 265 Господарського кодексу України (436-15) просить стягнути її вартість в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2008 року (суддя: Донець О.Є.), по справі № 26/28 господарського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром" відмовлено повністю.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зазначає про те, що позивачем у повному обсязі документально не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, документально обгрунтовані підстави для покладення відповідальності на відповідача відсутні, та, як наслідок, є недоведеним факт спричинення позивачеві збитків у вигляді нестачі продукції у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Не погоджуючиcь з рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2008 року по справі № 26/28 господарського суду Донецької області, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, Правил приймання коксу кам'яновугільного за ДСТУ 322-12-2-94. Зокрема, заявник зазначає про те, що господарський суд не надав правильної правової всебічної оцінки доказам, поданим позивачем в обгрунтування своїх вимог, чим порушив норми процесуального права, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарським судом, 20.12.2004 року між Закритим акціонерним товариством "Єнакіївський коксохімпром" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (Покупець), був укладений договір № 685/4592, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити коксову продукцію, асортимент, ціна та кількість якої вказані у специфікаціях, які оформлені у вигляді додатку до договору, та є невід'ємною його частиною.

Умовами договору передбачено, що товар по договору поставляється на умовах "F.C.A., станція Єнакієве Донецької залізниці відповідно до базисних умов поставки ИНКОТЕРМС, в редакції 2000 року.". Товар поставляється партіями. Строк поставки обумовлений у додатковій угоді. Разом із товаром Постачальник передає Покупцю документи: товарно-транспортні документи; сертифікат якості виробника або інші документи, які підтверджують якість товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що прийомка товару за кількістю здійснюється у відповідності із Iнструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", яка затверджена постановою Держарбітражу № П-6 (va006400-65) від 15.06.1965 року із додатками та змінами від 14.11.1974 року, і за якістю -Iнструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", яка затверджена постановою Держарбітражу № П-7 (va007400-66) від 25.04.1966 року із змінами та доповненнями від 14.11.1974 року та сертифікатом якості заводу виробника. У випадку виявлення неякісності або нестачі товару виклик представника Постачальника обов'язковий.

Кожний вагон перед подачею під навантаження перевішується на вагонних вагах та у накладній проставляється маса тари відповідно показників вагів (пункт 6.2 договору).

Судом також встановлено, що 31.07.2005 року відповідно до залізничних накладних №№ 52408882, 52408925, 52408951, 52408952, 52408953, 52408954, 52408955, 52408880, 52408881, на адресу позивача надійшла коксова продукція, вантажовідправником якої є відповідач.

В акті про приймання продукції по кількості № 3820/1 від 31.07.2005 року у висновку комісії зазначено про необхідність виклику на спільну прийомку вантажу представника вантажовідправника. Вантаж виданий залізницею о 17 год. 30 хв. 31.07.2005 року на станції Нікополь без перевантаження, перевантаження розпочато о 22 год. 52 хв. 31.07.2005 року.

Акт про приймання продукції по кількості від 01.08.2005 року, який складений із запереченнями відправника про те, що різниця переваження, втрата утворилась за шляхом слідування, а вагони мають висоту шапки навантаження на рівні бортів, містить висновок про неправильність визначення ваги вантажу відправником.

Пунктом 14 Iнструкції П-6 встановлюється порядок перевірки ваги нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється.

Як встановлено судом, позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акта приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в Iнструкції способом.

Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості, судом правомірно не було прийнято до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.

Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 "Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання" передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини або надати обгрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийнято у відповідності з нормами права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2008 року по справі № 26/28 залишити без змін.