Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 р.

за участю представників:

позивача: Панов Т.С.;

відповідача:Бєлячкова О.В.; Вербовий О.В.;

третіх осіб: 1- не з’явились;

2- не з’явились;

3 –Кость І.Ю.;

4 –Івасюк І.В.;

від прокуратури: Рудак О.В.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18 травня 2007 року (суддя Калатай Н.Ф.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2007 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.) рішення господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; зобов’язано ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" повернути до державного матеріального резерву 142 944 тис.м3 природного газу; стягнуто з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ДКУ з державного матеріального резерву штрафні санкції у розмірі 94 761 080,91 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1938 "Про поставку природного газу електростанціям Міністерства енергетики" (1938-98-п) Державний комітет по матеріальних резервах повинен був відпустити на договірних засадах, а Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з 1 листопада 1998 року до 1 лютого 1999 року забезпечити поставку електростанціям, що належать до сфери управління Міністерства енергетики, 2 млрд. м3 природного газу з обсягів, які повертаються цим Міністерством до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1155 "Про повернення до державного резерву природного газу" (1155-98-п) . Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1938 (1938-98-п) дозволено НАК "Нафтогаз України", АТ "Укргазпром", Міністерству енергетики та Державному комітетові по матеріальних резервах проводити облік повернення та відпуску газу відповідно до рішень Кабінету Міністрів України актами приймання-передачі без закачування в підземні сховища.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1938 (1938-98-п) між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ВАТ "Центренерго" 14.01.1999 р. був укладений договір № 4н, відповідно до умов якого ВАТ "Центренерго" отримало із державного резерву у порядку позичання 142 944,000 тис. м3 природного газу з терміном його повернення до державного резерву у строк 01.10.1999 р.

Згідно п. 4.2 вказаного договору фактичний відпуск газу комітетом підтверджується актами приймання-передачі газу з державного резерву, погодженими відповідальним зберігачем комітету, які представляються підприємством в комітет до 5 числа наступного за звітним місяця.

Господарськими судами встановлено, що відпуск природного газу проводився відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1938 від 10.12.1998 р. (1938-98-п) на підставі актів прийому-передачі природного газу №№ 4/1938 та 5/1938 від 18.03.1999 р., 7/1938 від 11.05.1999 р. без закачування в підземні сховища.

Пунктами 4.3, 4.3 Договору передбачено, що ВАТ "Центренерго" повертає до 01.10.1999 р. в державний резерв природний газ на умовах франко –ПСГ відповідальний зберігач ДКУ з державного матеріального резерву; факт повернення газу до державного резерву оформляється приймальним актом по формі Р-16, який завірено відповідальним зберігачем ДКУ з державного матеріального резерву.

Спір між сторонами виник щодо 142,944 млн. м3 природного газу повернутого до ДКУ з державного матеріального резерву і який повинен знаходитись на зберіганні у відповідача.

Для правильного вирішення спору, господарським судам, враховуючи ст. 43 ГПК України, необхідно було:

- надати оцінку спірному Договору № 4н, зокрема п.п. 4.3, 4.4 та встановити, хто по Договору є відповідальним зберігачем;

- надати оцінку актам прийому-передачі за №№ 1/1938 від 18 березня 1999 року, 2/1938 від 18 березня 1999 року, 3/1938 від 18 березня 1999 року, 6/1938 від 11 травня 1999 року та встановити на підставі який договорів складені вказані акти, чи мають вони відношення до спірних правовідносин і, як наслідок, встановити куди на зберігання був переданий природний газ ДКУ з державного матеріального резерву.

Без встановлення вказаних обставин є неможливим застосування вищезазначених постанов КМ України та Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Під час вирішення спору, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, господарськими судами вказаного зроблено не було, що є порушенням як норм процесуального так і норм матеріального права.

Вказані обставини є підставою для скасування як рішення місцевого так і постанови апеляційного господарських судів.

Крім того, приймаючи постанову, апеляційний господарський суд помилково застосував ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Так, повна тотожність суб’єктного складу спору є обов’язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

Роблячи посилання на рішення у справі № 31/129, апеляційний господарський суд не врахував, що суб’єктний склад у справі був інший ніж у даній справі і відповідач –ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" не був стороною у справі № 31/129, а відтак необґрунтовано застосував ст. 35 ГПК України.

Виходячи з викладеного, господарські суди в порушення ст. 43 ГПК України не дослідили всіх обставин справи та неправомірно застосували норми процесуального та матеріального права.

Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртансгаз" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 19 червня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2007 року у справі № 42/161 скасувати, а справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суду.