Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.12.2007 (суддя: Н.Бакланова) позовні вимоги задоволені, зобов'язано відповідачів звільнити територію ринку, на користь позивача з ПП ОСОБА_4. стягнуто збитки в сумі 1000 грн., з ПП ОСОБА_5. збитки в сумі 11240 грн., з ПП ОСОБА_1. збитки в сумі 87760 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що позивач користується земельною ділянкою на законних підставах, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2000 у справі № 17-4-7/5715, від 08.02.2001 у справі № 17-1-6/8677, сплачує ринковий збір, який отримує від осіб, що торгують на ринку та податок на землю.

Відповідачі на протязі останніх трьох років здійснюють торгову діяльність на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача. Будь-яких документів на право користування земельною ділянкою відповідачі не мають.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачу згідно ст. 212 Земельного кодексу України.

Збитки у вигляді упущеної вигоди розраховані позивачем на підставі ст. 22 ЦК України, виходячи із ставки за торгівлю промисловими товарами, яка складає 2 грн. за 1 кв.м. згідно розпорядження Біляївської РСС.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 (судді: В.Картере, В.Жекова, В.Пироговський) рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни та зазначено, що позивачем надаються послуги по наданню площі на ринку, що не є тотожним договору оренди землі, оплата за оренду торгової площі є оплатою послуг позивача із розрахунку 2 грн. за 1 кв.м.

ПП ОСОБА_1. просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити, так як позивач не є належним користувачем земельної ділянки, не є державною організацією, згідно ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями землі можуть бути лише її власники.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач тривалий час здійснює торгівельну діяльність на земельній ділянці, яка передана у постійне користування позивачу.

При цьому будь-які торгівельні збори та податки відповідач не сплачує, будь-яких документів, які надають право відповідачу на знаходження на земельній ділянці позивача не має.

При таких обставинах посилання скаржника на неправомірне користування позивачем земельною ділянкою до спірних правовідносин відношення не має та може бути підставою окремого позову, заявленого відповідачем до позивача з урахування преюдиційних фактів, раніше встановлених судами в частині правомірності надання позивачу земельної ділянки у постійне користування, в тому числі оскарження зазначених судових рішень у встановленому порядку.

Касаційна інстанція констатує, що скаржник помилково ототожнює договір оренди землі та послуги по наданню торгової площі у межах ринку, на які затверджені відповідні ринкові розцінки.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню, виходячи із вимог ст. 212 Земельного кодексу України.

Інші доводи скаржника не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів, що ґрунтуються на підставі правомірно встановлених обставин справи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, - 111-5, - 111-7 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 та рішення господарського суду Одеської області від 07.12.2007 у справі № 9/245-07-7552 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.