22/136 Про стягнення заборгованості по ринковим послугам - Текст документа

Полтавська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по ринковим послугам у розмірі 3205,80 грн., по ринковому збору -66,30 грн., індекс інфляції -64,62 грн., 3% річних -21,74 грн., всього 3358,46 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.08.2007р. (суддя Т.В.Штофель) позовні вимоги задоволено, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної спілки споживчих товариств 5815,46 грн. боргу, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.08.2007р., приватний підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. (судді: С.Г.Рудченко, О.В.Агрикова, Г.А.Жук) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Полтавської області від 14.08.2007р. скасовано, у задоволенні позовних вимог Полтавської обласної спілки споживчих товариств в частині стягнення вартості ринкових послуг у розмірі 5662,80 грн. за період з 01.09.2006р. по 14.08.2007р., 64,62 грн. -інфляційних та 21,74 грн. -3% річних за весь період прострочення -відмовлено, припинено провадження по справі в частині стягнення 66,30 грн. заборгованості по ринковому збору за листопад 2006 року, стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь приватного підприємця ОСОБА_1 51,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007р., Полтавська обласна спілка споживчих товариств подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свою вимогу тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Полтавської обласної спілки споживчих товариств підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що:

14.05.1987р. Управлінням торгівлі Полтавського обласного виконавчого комітету видано наказ № 90 про передачу об'єднаної дирекції колгоспних ринків споживспілці.

03.09.2004 року між Колективним підприємством Управління ринків Полтавської облспоживспілки та відповідачем укладено договір № 37 про користування торговим місцем відведеним під кіоск. Відповідач продовжує користуватися даним торговим місцем.

Згідно п. 1 Правил торгівлі на ринках (далі Правил), які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. № 57/188/84/105 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576 (z0288-02) , ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок). Таким чином, ринком є суб'єкт господарювання, що створений на відведеній за рішенням органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, як ринок. Функціональними обов'язками ринку є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів.

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин чи має позивач статус ринку та чи було йому відведено за рішенням органу місцевого самоврядування відповідну земельну ділянку.

Згідно ч. 3 п. 13 Правил торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Проте, господарським судом не було досліджено та встановлено обставини щодо розміру торгівельного місця, що знаходиться у користуванні відповідача та чи відповідає його розмір вищезгаданим правилам.

Крім того, встановивши обставини, що 03.09.2004р. між Колективним підприємством Управління ринків Полтавської облспоживспілки та відповідачем укладено договір № 37 про користування торговим місцем відведеним під кіоск господарським судом не було досліджено обставин щодо того чи було припинено даний договір та на яких правових підставах позивач продовжує користуватися даним торговим місцем.

Згідно п 19 Правил за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Проте, як вже було зазначено, господарським судом не досліджено обставин щодо того чи має позивач статус ринку, не досліджувалися господарським судом попередніх інстанцій і обставини щодо відповідності тарифів на послуги ринку та чи надавав позивач відповідачу послуги, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.08.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. у справі № 22/136 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.