Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Козир Т.П.

суддів :

Мележик Н.I.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП "Градстройсервіс"

на постанову

від 24.10.2007 р. Севастопольського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 20-1/051-12/337

за позовом

ТОВ "Славянськая гавань"

(надалі -Товариство)

до

ПП "Градстройсервіс"

(надалі -Підприємство)

про

стягнення 13648,43 грн.

за участю представників:

від позивача

- не з'явились

від відповідача

- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Підприємства про стягнення 11726,71 грн. боргу та 3166,20 грн. штрафних санкцій.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено оплату за надані йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів (надалі -ТПВ) згідно умов договору №18 від 31.12.2005 р. за період березень-квітень 2006 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та вказував на те, що за вказаний період послуги по вивезенню ТВП ним були оплачені.

В процесі розгляду справи позивач, в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) , двічі здійснював уточнення позовних вимог, зокрема, змінив підставу позовних вимог, оскільки за результатами звірки взаєморозрахунків виявилось, що заборгованість виникла за послуги надані в травні, червні та серпні. Крім того, позивач збільшив розмір позовних вимог до 14979,30 грн..

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.09.2007 р. (суддя Харченко I.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. (судді: Плут В.М., Гонтар В.I., Горошко Н.П.), позов задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 11251,82 грн. основного боргу, 2396,61 грн. штрафу.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, 31.12.2005 р. між Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено договір № 18 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (надалі -Договір).

Згідно умов Договору виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг по вивезенню ТПВ на усіх об'єктах відповідача відповідно до графіку.

Відповідно до п. 2.3 Договору, замовник зобов'язаний оплатити 50% місячного об'єму накоплення не пізніше 20 числа поточного місяця, а кінцевий розрахунок зобов'язується зробити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що сторони щомісячно підписують двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг по вивозу ТПВ.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що 31.03.2006 р. та 30.04.2006 р. між Товариством та Підприємством було підписано акти здачі-приймання виконаних робіт № 358 та № 517. Iз змісту зазначених актів вбачається, що у відповідності до Договору Товариство надало Підприємству послуги з вивозу ТПВ загальною кількістю 1270,5 м. куб. Загальна вартість наданих послуг з урахуванням ПДВ склала 11726,71 грн.

На підставі вказаних актів здачі-приймання виконаних робіт № 358 та № 517 Підприємству були виставлені рахунки № 168 від 13.03.2006 року на суму 6144,41 грн. та № 362 від 06.04.2006 року на суму 5582,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди зазначили, що Підприємством не було здійснено оплату за виставленими рахунками.

З огляду на зазначене суди, встановили факт належного виконання Товариством умов Договору, щодо надання послуг та невиконання Підприємством взятих на себе зобов'язань, по оплаті наданих послуг, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , ст. 526 ЦК України (435-15) дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Проте, дані висновки слід визнати необгрунтованими і передчасними.

Приймаючи рішення та постанову про задоволення позову суди посилались на акти здачі-приймання виконаних робіт № 358 від 31.03.2006 р. та № 517 від 30.04.2006 р., при цьому, судами не прийнято до уваги заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 77) надану Товариством, в якій позивач вказує на те, що заборгованість Підприємства перед Товариством за надані послуги виникла в травні, червні та серпні 2006 р.

Дослідження питання про період виникнення заборгованості має важливе значення для належного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін спірних відносин, а отже і для правильного вирішення спору.

Крім того, в обгрунтування своїх доводів відповідач посилався на платіжні доручення за період з березня по липень 2006 р.

Проте, в порушення вимог ст. ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) , надані відповідачем докази судами належним чином не досліджувались, юридична оцінка надана не була.

В силу ч. 3 ст. 4-3 ГПК України (1798-12) господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Отже, задовольняючи позовні вимоги суди належним чином не надали належну юридичну оцінку обставинам справи, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, не проаналізували фактичні взаємовідносини сторін в період з березня 2006 р. по серпень 2006 р., не врахували заяви про уточнення позовних вимог, а тому дійшли необгрунтованих те передчасних висновків про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.111-7 ГПК України (1798-12) ), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Градстройсервіс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.09.2007 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. у справі № 20-1/051-12/337 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.