8/260-07-8158 Про стягнення коштів у якості відшкодування завданої при перевезенні вантажу майнової шкоди - Текст документа

У серпні 2007 р. Дочірнє підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Одеської залізниці (далі -Залізниця) 7 578,89 грн. у якості відшкодування завданої при перевезенні вантажу майнової шкоди.

Позовні вимоги Підприємство обгрунтовувало тим, що після прибуття для його філії "Ренійський райавтодор" на станцію Iзмаїл Залізниці дев'яти вагонів з вантажем було виявлено недостачу вантажу, вартість якого становить 6 852,55 грн., які підлягають стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) з урахуванням збитків за обслуговування та розвантаження одного зайвого вагону.

Заявою № 15-1/3592 від 19.11.2007 р. Підприємство уточнило позовні вимоги та просило господарський суд Одеської області стягнути з Залізниці 6 852,55 грн. вартості втраченого вантажу та 792, 34 грн. збитків за обслуговування та розвантаження одного зайвого вагону, усього - 7 644,89 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. (суддя Атанова Т.О.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Залізниці стягнуто 6 852,55 грн. а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що:

- збитки у вигляді недостачі вантажу, яка виникла під час транспортування, підлягають стягненню з Залізниці у відповідності до ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (457-98-п) (далі -Статут залізниць України);

- Підприємство не довело наявність збитків за обслуговування та розвантаження одного зайвого вагону.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким звільнити її від відповідальності у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Залізниця обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не з'ясував обставин справи, які мають значення для вирішення спору, та неправильно застосував ст. ст. 31, 32 та 114 Статуту залізниць України.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та відзив на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Куйбишевський гранітний кар'єр" по залізничній накладній № 46756598 від 31.03.2007 р. у дев'яти вагонах відвантажило гранітний відсів загальною масою 621 000,00 кг на станцію призначення Iзмаїл Залізниці, який був прийнятий Залізницею без зауважень щодо кількості та якості;

- після надходження дев'яти вагонів з гранітним відсівом на станцію Iзмаїл Залізниці було здійснено перевірку вантажу, за результатами якої встановлено факт нестачі гранітного відсіву у загальній кількості 98 740 кг, про що складено відповідні комерційні акти;

- вартість нестачі гранітного відсіву у кількості 98 740 кг складає 6 852,55 грн.

Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 306 Господарського кодексу України (436-15) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою ст. 908 Цивільного кодексу України (435-15) загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частина перша ст. 110 Статуту залізниць України (457-98-п) визначає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Частини перша та друга ст. 114 Статуту залізниць України (457-98-п) встановлюють, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу -у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, -у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим висновок господарського суду Одеської області про те, що Залізниця має відшкодувати Підприємству збитки, завдані недостачею вантажу.

Між тим, місцевий господарський суд при прийнятті рішення по справі не врахував у повному обсязі вимог ст. 114 Статуту залізниць України та стягнув з Залізниці у якості відшкодування збитків за недостачу вантажу грошові кошти без урахування граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (z0861-00) , при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для такого виду вантажу як гранітний відсів, становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином, Залізниця має відшкодувати Підприємству збитки, завдані недостачею вантажу, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, що становить 6 818,29 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. підлягає зміні у відповідній частині з перерозподілом судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. підлягає залишенню без змін, оскільки Підприємство не довело наявності збитків за обслуговування та розвантаження одного зайвого вагону, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2007 р. у справі № 8/260-07-8158 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини у такій редакції:

"Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес-банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 49, р/р 26001232191 в ВАТ МТБ м. Iллічівська, МФО 328168, код ЄДРПОУ 32018511) вартість нестачі вантажу у сумі 6 818,29 грн., державне мито у розмірі 90,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 105,24 грн.".