Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Стратієнко Л.В.(головуючого),

Вовка I.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 року у справі № 2-227/02 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_10, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" про зобов'язання дати згоду на вихід членам трудового колективу, визнання права власності на майно та виділ його в натурі, -

Встановив:

У липні 2001 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_18., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16., ОСОБА_19, ОСОБА_10., звернулись до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ТОВ "Чайка", з урахуванням уточнених позовних вимог, про зобов'язання надати згоду на вихід з товариства членам трудового колективу, що подали заяву, та виділити майно в натурі у вигляді приміщень загальною площею 132,8 м-2,( корисна площа -86,4 м-2, некорисна -46,4 м-2.

У жовтні 2001 р. ОСОБА_20 звернувся з таким же позовом до цього ж суду.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 листопада 2002 р. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_18., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_9., ОСОБА_7, ОСОБА_12 ОСОБА_13., ОСОБА_16., ОСОБА_19., ОСОБА_10. та ОСОБА_20. право власності на 3/10 частини будівлі комбінату побутового обслуговування ТОВ"Чайка", за адресою; АДРЕСА_1, виділено позивачам в натурі приміщення : 1-2 дамський зал -6684 грн., 1-3 чоловічий зал - 6817 грн., 1-1 частину вестибюлю (а) -3042 грн., 11 частину вестибюлю (б) -1754 грн., 1-1 частину вестибюлю ( в) -2288 грн., 1-12 частину коридору -156 грн., 1-7 взуттєва майстерня -3508 грн., 1-6 комора -2309 грн., 1-11 частини кочегарки -1133 грн., 1-4 часова майстерня -1288 грн., а всього вартістю 26820 грн., виділено ТОВ"Чайка" в натурі приміщення: 11 частина вестибюлю ( в) -6017 грн., 1-5 туалет -755грн., 1-8 фотолабораторія -1132 грн., 1-9 фотоательє -3731 грн., 1-10 фотолабораторія -600 грн., 1-12 частини коридору -2176 грн., 1-13 комора -711 грн., 1- 14 коридор -1310 грн., 1-11 частина кочегарки - 6551 грн., 1- 15 коридор - 6262 грн., 1-16 кроєна 5752 грн., 1-17 -кроєна 2862 грн., 1-18 кроєна 4508 грн., 1-19 кроєна 2687 грн., 1-20 бухгалтерія 2554 грн., 1-21 швейна майстерня 21696 грн., 1-22 примірочна 7417 грн., а всього на суму 71004 грн., що складає 7/10 спірної будівлі; зобов'язано позивачів влаштувати перегородки в прим. 1-11, розібрати кладку під вікном в прим. 1-11 і встановити в ньому двері, влаштувати перегородки в прим. 1-1 між частинами "а" і "в" і теж між частинами "б" і"в", влаштувати дверний прохід і встановити двері між прим. 1-6 і 1-7, вартість робіт 4866 грн., зобов'язано відповідача розібрати і заложити дверний прохід між прим.1-6 і 1-12, встановити двері від розбірки в прим. 1-12 і встановити нові двері між прим. 1-1 і 1-14, вартість робіт 659 грн., вхід у виділені частини будівлі як для I, так і для II співвласника зобов'язано здійснювати через існуючи вхідні двері в прим. 1-1, що знаходяться у постійному користуванні; частину вестибюлю 1-1 (в) залишено у загальному користуванні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 р. рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 листопада 2002 р. скасовано, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та повернути справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_14 і ОСОБА_6., які підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29 червня 1995 р. між Представництвом Фонду державного майна України в Біляївському районі та товариством покупців (62 працівника державного підприємства "Чайка") укладено договір -1, на підставі якого було викуплено цілісний майновий комплекс ДП"Чайка".

Надалі працівниками ДП"Чайка" засновано ТОВ"Чайка", яке було зареєстровано Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 27 грудня 1995 р.

У березні 2001 р. 16 засновників даного товариства звернулись до товариства з заявою про надання згоди на вихід із складу засновників та вимогою про виділення їм майна в натурі.

У квітні 2001 р. ОСОБА_20 звернувся також із заявою про вихід з числа засновників товариства та виділ частки майна в натурі, дана заява загальними зборами не розглядалась.

Предметом спору у даній справі є вимоги про зобов'язання ТОВ"Чайка" дати згоду на вихід членам трудового колективу, визнання права власності на майно та виділ його в натурі.

Суд першої інстанції встановивши, що позивачі є членами трудового колективу даного товариства, та приймали участь у викупі даного нерухомого майна, дійшов висновку, що вони є співвласниками даного майна та зважаючи на вимоги, ст. ст. 113, 115 ЦК УРСР (1540-06) ( який діяв на момент даних правовідносин), прийняв рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що судом першої інстанції помилково застосовані ст.ст. 113, 115 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки, враховуючи вимоги ст. 26 Закону України"Про власність" (697-12) , ст. 12 Закону України"Про господарські товариства" (1576-12) (чинні на час виникнення спірних правовідносин) майнові внески позивачів даної справи, зроблені ними як засновниками (учасниками) товариства до його статутного фонду, стали власністю товариства і засновники не є власниками даного майна, а мають лише корпоративні права, склад яких викладено у Законі України" Про господарські товариства" (1576-12) та Статуті товариства. Оскільки статутом товариства не визначено, за яких умов можливо реалізувати право учасника товариства на одержання в натуральній формі частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді при виході із товариства, а ст 54 Закону, передбачена згода товариства на повернення частини майна з статутного фонду повністю або частково в натуральній формі при виході учасника з товариства, яка не була дана товариством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм ст. 202 ЦПК України (1618-15) , ст. 104 ГПК України (1798-12) , тому його слід скасувати, а у задоволенні позову слід відмовити.

Дані висновки апеляційного суду є законними, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог не вбачається.

Відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи і висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання товариства подати згоду на вихід з товариства, оскільки право на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників, а реалізується самим учасником товариства.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 року у справі № 2-227/02 -без змін.