13/170 Про звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд - Текст документа

Ухвалою від 31.03.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємця б/н від 27.02.08 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15.05.08.

У судовому засіданні 15.05.08 відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч.2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 15.05.08 було оголошено перерву до 22.05.08 для виготовлення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, які оголошено у судовому засіданні 22.05.08.

Рішенням від 06.08.07 господарського суду Чернігівської області (суддя Фетисова I.А.) позовні вимоги Прокурора задоволено частково.

Підприємця зобов'язано звільнити земельну ділянку, яка розташована по вул.Незалежності в м.Прилуки (навпроти універмагу) від розташованого на ній об'єкта малої архітектурної форм (кіоску) шляхом його зняття (демонтажу) та зобов'язано повернути земельну ділянку Раді, шляхом підписання акту приймання-передачі.

З Підприємця в доход Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 04.02.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Корсак В.А., судді -Тищенко А.I.,

Авдєєв П.В.) апеляційну скаргу Підприємця залишено без задоволення, а рішення від 06.08.07 господарського суду Чернігівської області -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля кіоску, закінчився, то Підприємець повинен звільнити таку ділянку від зазначеної споруди.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 06.08.07 господарського суду Чернігівської області та постанову від 04.02.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Скаржник звертає увагу на те, що незмінно користується спірною земельною ділянкою 14 років, та завчасно звертався до відповідних органів з ініціюваннями подовження строку оренди землі.

Крім того, скаржник наголошує, що на спорудження кіоску він має всі необхідні дозволи, його встановлення супроводжувалось виконанням ряду будівельних робіт, в тому числі проведення водопостачання, електрифікації та ін., а тому демонтаж такого кіоску, що розташований на спірній земельній ділянці, неможливий без втрати його цільового призначення.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Прокурор щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємця залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням від 18.05.93 № 237 Прилуцької міської ради народних депутатів Підприємцю було надано дозвіл на установку кіоску по вул.Кірова /біля універмагу/. Згідно акту від 19.05.95 № 13 вказана будівля кіоску була прийнята в експлуатацію.

Свідоцтвом про право власності від 18.01.06 серії НОМЕР_2 підтверджено право приватної власності Підприємця на вказаний об'єкт нерухомості, що розташований (на момент видачі такого свідоцтва) за адресою: АДРЕСА_1та визначений як кіоск № 8 в блоці кіосків № 1.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що на підставі рішення 7 сесії 24 скликання Ради від 06.02.03, між Радою та Підприємцем 19.02.03 було укладено договір оренди земельної ділянки під встановлення кіоску для реалізації газованої води по вул.Незалежності /навпроти універмагу/ загальною площею 0,0010 га, терміном до 01.05.03.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 13 сесії 24 скликання Ради від 22.01.04 "Про надання, вилучення, затвердження конфігурації земельних ділянок та дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок" Підприємцю було продовжено термін оренди земельної ділянки під кіоск площею 10 м-2 по вул.Незалежності /навпроти універмагу/ на один рік, проте при умові, що в разі закінчення будівництва ТОВ "Велес", орендар в 10-денний термін після попередження повинен звільнити земельну ділянку від тимчасової споруди.

Судами встановлено, що на підставі вказаного рішення 18.02.04 між Підприємцем та Радою було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,0010 га терміном на 1 рік до 21.01.05.

Крім того, на підставі наданих сторонами доказів по справі встановлено, що рішенням 20 сесії 24 скликання Ради від 10.02.05 "Про надання, вилучення, затвердження конфігурації земельних ділянок та дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок" Підприємцю було продовжено термін оренди (без права суборенди) зазначеної земельної ділянки строком до 30.03.05.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п. 4 договору орендар після закінчення терміну дії договору зобов'язаний звільнити земельну ділянку та повернути її орендодавцеві в належному стані.

При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відповідь на звернення Підприємця листом № 012-10/1094 П від 25.04.05 Рада повідомила Підприємця про неможливість продовження терміну оренди земельної ділянки під кіоск по вул.Незалежності (навпроти універмагу), оскільки відповідно до проекту реконструкції по вул.Незалежності, остання буде розширятися та благоустроюватися, лотки, кіоски та інші малі архітектурні форми будуть зноситись.

Крім того, встановлено, що приписами № 80 від 26.04.05 та № 97 від 29.04.05, винесеними Прилуцькою міською архітектурно-будівельною конторою, було визначено, що термін оренди земельної ділянки під встановлення лотка Підприємця закінчився і такий лоток підлягає знесенню, у зв'язку з чим Підприємцю запропоновано звільнити земельну ділянку від малої архітектурної форми. Також, вказаними приписами Підприємця було повідомлено про те, що в разі невиконання припису лоток буде знесений комунальним підприємством за рахунок Підприємця і вивезений на штрафний майданчик. Термін виконання по припису № 97 від 29.04.05 було встановлено до 10.05.05.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 15 Земельного кодексу України (2768-14) (далі Кодекс) визначено два види користування землею -право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме -одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме -укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Кодексу та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до зазначених норм юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, має звернутися з відповідним клопотанням до повноважного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, додавши до цього відповідні матеріали, передбачені ст. 151 Кодексу. В свою чергу повноважний орган державної влади розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки та користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Тобто, виходячи із зазначеного, право ініціювати одержання земельної ділянки у користування надано юридичній особі, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до приписів ст. 375 Цивільного кодексу України (435-15) право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки.

Зі змісту ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) вбачається, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що попередніми судовими інстанціями не було надано правового аналізу обставинам щодо наявності у Підприємця дозвільної документації на будівництво спірного об'єкту нерухомості.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 417 Цивільного кодексу України (435-15) у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що попередніми судовими інстанціями при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 27.02.08 задовольнити частково.

Рішення від 06.08.07 господарського суду Чернігівської області та постанову від 04.02.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 13/170 господарського суду Чернігівської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.