ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     22 травня 2008 р.
 
     № 5/318
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
 
     Дерепи В.I. -доповідача,
 
     суддів :
 
     Грека Б.М.,
 
     Стратієнко Л.В.
 
     за участю повноважних представників:
 
     позивача -Морозова В.С.,
 
     відповідача -Свереняка I.I.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     на рішення
 
     ВАТ "Запоріжжяобленерго"
 
     господарського суду Львівської області від 12 листопада  2007
року
 
     та постанову
 
     Львівського апеляційного господарського  суду  від  29  січня
2008 року
 
     у справі
 
     №5/318
 
     за позовом
 
     ВАТ "Запоріжжяобленерго"
 
     до
 
     Роздільського   державного   гірничо-хімічного   підприємства
"Сірка"
 
     про
 
     стягнення заборгованості,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     У жовтні 2007 року позивач звернувся до  господарського  суду
Львівської  області  з  позовом  до  відповідача   про   стягнення
заборгованості  за  векселями   №733254510940,   №733254510941   в
загальній сумі 160 000 грн.
 
     Рішенням  господарського  суду  Львівської  області  від   12
листопада 2007 року (суддя Петрик I.Й.) в позові відмовлено.
 
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
29 січня 2008 року рішення суду залишене без змін.
 
     У касаційній скарзі позивач просить  вказані  судові  рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.
 
     Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в
ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність  застосування
господарськими судами при  прийняті  оскаржуваних  судових  рішень
норм матеріального права,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не
підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Як вбачається з матеріалів  справи,  відповідно  до  договору
купівлі-продажу цінних паперів №К-205 від 25.04.2003 року та  акту
прийому-передачі цінних паперів, ВАТ  "Запоріжжяобленерго"прийняло
від ЗАТ ФК "Сократ"цінні  папери,  вказані  у  пункті  1.1  даного
договору, в тому числі прості векселі, емітовані Роздільським ДГХП
"Сірка"№733254510940  номінальною  вартістю  80000   грн.   та   №
733254510941 номінальною вартістю 80000 грн.
 
     Датою  складання  вказаних  векселів  встановлено  08.07.2002
року, а строк платежу визначений по пред'явленню.
 
     У процесі розгляду справи  судами  попередніх  інстанцій,  за
наявними в справі доказами, вірно було встановлено, що Роздільське
ДГХП   "Сірка"з   метою   погашення   заборгованості   перед   ВАТ
"Львівобленерго" за спожиту електроенергію видало  вказані  прості
векселі.
 
     Згідно статті 34 Уніфікованого Закону "Про прості і переказні
векселі", переказний вексель  строком  за  пред'явленням  підлягає
оплаті при його пред'явленні. Він повинен  бути  пред'явлений  для
платежу протягом 1 року від  дати  його  складання.  Трасант  може
скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці  строки
можуть бути скорочені індосантами.
 
     Відповідно до ст.38 вказаного Закону,  держатель  переказного
векселя зі строком платежу на визначений  день  або  у  визначений
строк від дати складання чи від  пред'явлення  повинен  пред'явити
вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або  в
один із двох  наступних  робочих  днів.  Пред'явлення  переказного
векселя в розрахункову  палату  є  рівнозначним  пред'явленню  для
платежу.
 
     Статтею 35 цього ж Закону передбачено, що  строк  платежу  за
переказним векселем, що підлягає сплаті  у  визначений  строк  від
пред'явлення визначається або датою акцепту, або  датою  протесту.
При відсутності протесту недатований  акцепт  вважається  стосовно
акцептанта здійсненим в  останній  день  строку,  визначеного  для
пред'явлення для акцепту.
 
     Згідно п.2 ст.78 Уніфікованого Закону "Про прості і переказні
векселі", прості векселі зі строком платежу у визначений строк від
пред'явлення повинні бути протягом строків,  встановлених  статтею
23 цього Закону, пред'явлені векселедавцю  для  відмітки.  Перебіг
строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем  на
векселі.
 
     У відповідності до ст.25 Уніфікованого Закону "Про  прості  і
переказні векселі", відмова векселедавця зробити датовану відмітку
повинна бути засвідчена протестом, дата якого  є  початком  строку
від пред'явлення.
 
     Як  правильно  встановлено  судами,   зазначені   векселі   у
визначений законом термін до оплати не пред'являлись  та  не  були
опротестовані.
 
     Місцевий господарський суд, з яким погодився суд  апеляційної
інстанції, приймаючи рішення, правильно встановив, що згідно ст.71
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  чинного  на  час  виникнення
спірних  правовідносин,  загальний  строк  для  захисту  права  за
позовом   особи,   право   якої   порушено   (позовна   давність),
встановлюється в 3 роки.
 
     Пунктом 6  Прикінцевих  та  перехідних  положень  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
         передбачено,  що  правила  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         щодо позовної давності застосовуються до позовів, строк
пред'явлення яких, встановлений законодавством, що  діяло  раніше,
не сплив до набрання чинності цим кодексом.
 
     Відповідно до пункту 1 статті 70  Уніфікованого  Закону  "Про
прості і переказні векселі", позовні  вимоги  до  акцептанта,  які
випливають з переказного векселя,  погашаються  із  закінченням  3
років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
 
     Згідно  частини  4  статті  267  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
        ,  сплив  позовної  давності,  про   застосування   якої
заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
 
     Враховуючи, що, в даному випадку,  спірні  прості  векселі  з
датою  складання   08.07.2002   року   і   строком   платежу   "за
пред'явленням",  емітовані  відповідачем,  не  пред'являлися   ВАТ
"Запоріжжяобленерго"до  платежу  протягом  1  року   з   дати   їх
складання,  хоча  і  перебували  у   власності   позивача   згідно
укладеного договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі,  суд
вважає, що  господарський  суд  правильно  відмовив  позивачеві  в
позові.
 
     Виходячи   з   викладеного,   оскаржувані   судові    рішення
відповідають  обставинам  справи  та  вимогам  закону,   тому   їх
необхідно залишити без змін.
 
     Доводи позивача, викладені в касаційній  скарзі,  суд  вважає
необгрунтованими, оскільки вони  не  відповідають  нормам  діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
 
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9,  111-11  Господарського  процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Рішення  господарського  суду  Львівської  області   від   12
листопада  2007  року  та   постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 29 січня 2008 року залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу ВАТ "Запоріжжяобленерго" - без задоволення.
 
     Головуючий Дерепа В.I.
 
     С у д д і: Грек Б.М.
 
     Стратієнко Л.В.