Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача -

відповідачів -

розглянувши касаційну скаргу Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 4 грудня 2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 року у справі за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Комунального підприємства "Житлосервіс "Світанок" про стягнення 5332, 80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 збитків в сумі 5332, 80 грн.

Заявою, поданою до суду 15 жовтня 2007 року, позивач змінив предмет позову та просив стягнути з Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 вартість безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 5332, 80 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 4 грудня 2007 року (суддя Батюк Г.М.) стягнуто з Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" вартість безпідставно отриманої теплової енергії в розмірі 5332, 80 грн., судові витрати. В задоволенні позову до Комунального підприємства "Житлосервіс "Світанок" відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 року рішення місцевого суду залишене без змін.

В касаційній скарзі Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особи ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішення норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, на підставі договору від 17.02.2006 року купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення, придбав нежитлове приміщення у жилому будинку за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 60.

Позивачем за період з лютого 2006 року по квітень 2007 року було поставлено відповідачеві - суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 у вказане нежитлове приміщення теплову енергію, за яку скаржник не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, за період з лютого 2006 року по квітень 2007 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актами про включення теплоустаткувань від 31.10.2005 року №986, №741 від 30.10.2006 року та актами про виключення теплоустаткувань від №242 від 19.04.2006 року та №177 від 12.04.2007 року, а також актом №741 від 30.10.2006 року обстеження технічного стану та режиму роботи будинків, в тому числі за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 60. Загальна вартість безпідставно спожитої теплової енергії за вказаний період становить 5332, 80 грн.

Згідно п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (630-2005-п) , самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (435-15) , особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.1213 Цивільного кодексу України (435-15) , у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підставі ст.530 ЦК України (435-15) , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки сторонами у справі не було обумовлено строк оплати спожитої теплової енергії, позивач направив на адресу суб'єкту підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 претензію, яку відповідач залишив без реагування.

Враховуючи викладене, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав позовні вимоги в частині стягнення з суб'єкту підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 5332 88 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звернувся з позовом також і до Комунального підприємства "Житлосервіс "Світанок", яке не є стороною у спірних правовідносинах, місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з Комунального підприємства "Житлосервіс "Світанок" вартості безпідставно отриманої теплової енергії.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку доказам і прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 4 грудня 2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.