2-425/2007 Про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяної порушенням переважного права на першочергове придбання акцій - Текст документа

Рішенням місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2007 р. (суддя Кучма А.Ю.), з урахуванням ухвали місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2007 р., первісний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1на користь ТОВ "Тур-Гранд" 1000 грн. моральної шкоди; переведено на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., на підставі якого здійснено відчуження ТОВ "Агротрейд" на користь ТОВ "Метал" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.; зобов'язано ВАТ "ВТБ Банк", як номінального утримувача акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", перевести з відповідного рахунку ТОВ "Метал" на відповідний рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. (судді: Iстоміна О.А., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.) рішення місцевого Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2007 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ "Метал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ "Тур-Гранд" є акціонером ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій".

Відповідно до статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" (пункти 5.2, 5.4) при відчуженні акцій акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій товариства, а голова правління зобов'язаний письмово повідомити акціонерів про продаж акцій, їх кількість, ціну та інші умови продажу.

Судами досліджено, що 18.01.2006 р. між ТОВ "Тур-Гранд" та ОСОБА_1укладено договір доручення, відповідно до якого остання зобов'язалась від імені та в інтересах ТОВ "Тур-Гранд" вжити юридичні дії з метою забезпечення реалізації права ТОВ "Тур-Гранд" на першочергове придбання акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", як акціонера цього товариства.

Судами встановлено, що 17.03.2006 р. між ТОВ "Метал" (покупець), який не є акціонером ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", та ТОВ "Агротрейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити 145426 простих іменних акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", вартістю 0,25 грн. кожна, на загальну суму 36356,50 грн.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що ТОВ "Агротрейд" здійснило продаж акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" не акціонеру товариства, чим порушило першочергове право позивача, як акціонера ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", на купівлю акцій.

Проте, із вказаною мотивацією погодитись не можна.

Так, до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, свобода договору (ст. 3 ЦК України (435-15) ). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України "Про власність" (697-12) , ст. 316 ЦК України (435-15) акції є об'єктами права приватної власності, і відповідно до положень ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) суб'єкт права власності на акції має право ними володіти, користуватися і розпоряджатися, тобто може без обмежень їх продавати, обмінювати, дарувати, заставляти, заповідати тощо. Особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГК України (436-15) акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" за своєю організаційно-правовою формою є відкритим акціонерним товариством.

В силу ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст. 154 ЦК України (435-15) акціонерне товариство діє на підставі статуту. Статтею 4 визначений перелік питань, які повинні обов'язково міститися в установчих документах акціонерного товариства, а також передбачається, що до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГК України (436-15) акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Викладене свідчить про те, що положення п. 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" не узгоджуються із положеннями чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст. 321 ЦК України (435-15) .

Судами вказані обставини належним чином не досліджувались, юридична оцінка надана не була.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Законодавство не передбачає обмежень для акціонерів відкритих акціонерних товариств щодо розповсюдження своїми акціями.

Порядок придбання акцій врегульовано ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , частина 2 якої передбачає, що акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством.

При цьому, до викладення ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у вказаній редакції Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 23.12.1997 р. № 769/97-ВР (769/97-ВР) попередня редакція передбачала можливість придбати акції у вищевказаному порядку, якщо інше не передбачено статутом товариства.

До порядку придбання акцій правило про переважне застосування норм статуту товариства, перед нормами законодавства, застосовувалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 23.12.1997 р. № 769/97-ВР (769/97-ВР) , після чого господарські товариства у шестимісячний строк зобов'язані були привести установчі документи у відповідність із цим Законом, як це передбачено ч. 3 Прикінцевих положень цього Закону.

Наведене не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи.

Також, судам слід було проаналізувати спірні відносини сторін з огляду на рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 р. № 4-рп/2005 (v004p710-05) у справі про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" (697-12) , в якому суд дійшов висновку про те, що як випливає зі змісту статті 81 ГК України (436-15) переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, є однією з головних ознак, за якими акціонерне товариство вважається закритим.

Відтак, положення п. 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" можуть суперечити правовій природі відкритих акціонерних товариств.

Приймаючи рішення місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2006 р. у справі № 2-3710/06, яким пункти 5.2, 5.4, 5.5, 5.6 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" визнано недійсними з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства України, і яке було чинним на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції. При цьому, місцевий суд необгрунтовано не прийняв до уваги існування пункту 5.2 статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" станом на 22.01.1998 р.

В свою чергу, апеляційний господарський суд пославшись на скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2006 р. у справі № 2-3710/06 постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 р. не прийняв до уваги те, що рішення скасовано виключно у зв'язку із порушенням норм процесуального права (незалученням акціонерів ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" до участі в справі), а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, апеляційному суду для дотримання положень ч. 3 ст. 4-3 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, слід було обговорити питання про можливість зупинення провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України (1798-12) до вирішення справи про визнання положень статуту ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" недійсними.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом місцевий суд не навів норми матеріального права, на підставі яких переведено на ТОВ "Тур-Гранд" права та обов'язки покупця за договором № КТ-7/06 від 17.03.2006 р., а також зобов'язано ВАТ "ВТБ Банк" перевести з рахунку ТОВ "Метал" на рахунок ТОВ "Тур-Гранд" 145426 акцій ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" номінальною вартістю 36356,50 грн.

Положення ст. ст. 22, 23, 116, 117 ЦК України (435-15) , якими керувався суд приймаючи рішення, вищевказані питання не регулюють.

Судами не враховано, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права до передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України (435-15) способів захисту цивільних прав та інтересів не належить.

Частина 2 ст. 16 ЦК України (435-15) також передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, судами не наведені положення закону або договору, які б передбачали обраний позивачем спосіб захисту.

А застосування апеляційним господарським судом до спірних відносин сторін норм ч. 4 ст. 362 ЦК України (435-15) (Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності), ч. 2 ст. 366 ЦК України (435-15) (Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності), ч. 1 ст. 822 ЦК України (435-15) (Переважні права наймача житла) є юридично неспроможним. При цьому, спірні відносини сторін не стосуються питань спільної часткової власності та найму (оренди) житла, і апеляційний суд не посилався на необхідність застосування ст. 8 ЦК України (435-15) (Аналогія). А застосовуючи положення ст. 362 ЦК України (435-15) апеляційний господарський суд залишив поза увагою обов'язок позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Крім того судами не враховано, що ВАТ "ВТБ Банк" не є відповідачем у даній справі, а є третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Тому, не змінивши процесуального статусу банку суди неправомірно зобов'язали його вчинити певні дії на користь позивача.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України (1798-12) ), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи, що дану категорію справ за Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 р. № 483-V (483-16) віднесено до юрисдикції господарських судів, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.