2-21/13128-2007 Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - Текст документа

1. Управління з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення Сімферопольської міської ради 2. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 3. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін

від позивача:

у засідання не прибули

від відповідача:

Поліщук Н.В. -голова

від третьої особи 1:

у засідання не прибули

від третьої особи 2:

у засідання не прибули

від третьої особи 3:

у засідання не прибули

Сімферопольська міська рада та Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Споживчого товариства Центрального району м. Сімферополя про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,205 га по вул. Козлова (від пр. Кірова до вул. Пушкіна) шляхом демонтажу незаконно зведених тимчасових споруджень у вигляді металевих конструкцій - торгівельних лотків.

Позов мотивовано визнанням незаконними та скасуванням згідно з рішеннями Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24.10.2000 рішень ради та виконавчого комітету щодо організації ринку на спірній земельній ділянці, а також невиконанням відповідачем вимог щодо звільнення земельної ділянки.

Ухвалою від 08.11.07 господарський суд Автономної Республіки Крим залучив до участі у справі в якості треті осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Управління з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення Сімферопольської міської ради, Суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням від 27.11.07 господарський суд Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.I.) позовні вимоги Сімферопольської міської ради задовольнив, зобов'язавши відповідача звільнити спірну земельну ділянку як самовільно зайняту шляхом демонтажу незаконно побудованих споруджень у вигляді металевих конструкцій - торгівельних лотків, а в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету відмовив.

Постановою від 13.02.08 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К. -головуючого, Котлярової О.Л., Антонової I.В.), переглянувши справу за апеляційними скаргами відповідача, третіх осіб та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 10.04.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення позову без розгляду.

Касаційна скарга мотивована неправомірністю висновку суду апеляційної інстанції щодо незастосування ст. 267 ЦК України (435-15) до спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду з позовом до Споживчого товариства Центрального району м. Сімферополя, позивачі заявили вимоги про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,205 га по вул. Козлова (від пр. Кірова до вул. Пушкіна) шляхом демонтажу незаконно зведених тимчасових споруд у вигляді металевих конструкцій - торгівельних лотків.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до ч.ч. 1, 3 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайнят тя земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Вказана норма кореспондується зі ст. 125 ЗК України, яка передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з встановлення обставин відсутності у відповідача права на спірну земельну ділянку відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України.

При цьому судами встановлено, що 28.04.2000 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради на виконання рішення ради від 26.04.2000 №192 "Про організацію ринку" прийнято рішення №648 "Про організацію тимчасового комунального ринку", яким дозволено КП "Автостоп" організувати тимчасовий комунальний ринок з продажу промислових товарів на вул. Козлова, на ділянці від пр. Кірова до вул. Пушкіна.

Проте рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24.10.2000 у справі №2-1069/2000 визнано незаконним та скасовано рішення Сімферопольської міської ради від 26.04.2000 №192 "Про організацію ринку".

На виконання цього судового рішення Сімферопольською міською радою прийнято рішення №38 від 29.10.02 та №1911 від 22.11.02 щодо скасування вищевказаних рішень №192 та №648, а директору КП "Автостоп" доручено звільнити від об'єктів торгівлі проїжджу частину вулиці Козлова на ділянці від пр. Кірова до вул. Пушкіна.

Невиконання вказаних вимог визначено підставою для звернення з позовом у даній справі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Дійшовши по суті правильного висновку про необхідність захисту прав Сімферопольської міської ради, яка здійснює право власності на спірну земельну ділянку від імені відповідної територіальної громади, суди при вирішенні спору не врахували, що ст. 212 ЗК України у ч. 2 передбачає приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Тобто для правильного вирішення спору про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суттєвим є встановлення осіб, які здійснили таке самовільне зайняття, оскільки в разі розташування на відповідній земельній ділянці певного майна, яке підлягає знесенню або демонтажу, такий спір буде стосуватись прав та обов'язків цих осіб.

Як вбачається з рішення і постанови у справі, зобов'язавши Споживче товариство Центрального району м. Сімферополя звільнити спірну земельну ділянку шляхом демонтажу незаконно побудованих споруджень у вигляді металевих конструкцій - торгівельних лотків, суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували, чи належать вказані конструкції відповідачеві. При цьому судами залишено поза увагою доводи третіх осіб щодо належності їм розташованих на спірній земельній ділянці лотків. Також у судових рішеннях відсутні жодні зазначення про наявність певних прав і обов'язків щодо спірної земельної ділянки та відповідного майна у КП "Автостоп".

Більш того, суд апеляційної інстанції в порушення порядку перегляду судових рішень в апеляційному порядку, встановленого розділом ХII ГПК України (1798-12) , прийняв до провадження та розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, яка не є особою, що відповідно до ст. 91 ГПК України (1798-12) має право звертатися з апеляційною скаргою.

Статтею 107 ГПК України (1798-12) передбачено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, подати касаційну скаргу. Розгляд апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі, господарським процесуальним законодавством не передбачено. Натомість, ст. 99 ГПК України (1798-12) визначає, що суд апеляційної інстанції користується правами, наданими суду першої інстанції, у тому числі передбаченими ст.ст. 24, 26, 27 цього Кодексу.

Зазначення з цього приводу судом апеляційної інстанції в ухвалі від 25.01.08 про те, що обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , є безпідставним, оскільки надання висновку щодо конституційності певної норми закону належить до виключної компетенції Конституційного Суду України. Севастопольський апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо надання оцінки нормам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) з приводу їх конституційності.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі вимог ст.ст. 4-3, 4-7, 43, 80, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи на засадах рівності та змагальності сторін, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини, із належним визначенням їх процесуального статусу.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.07 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.08 у справі №2-21/13128-2007 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.