2-3/13356-2007 Про звільнення та повернення об'єкту оренди - Текст документа

У жовтні 2007 року Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу нерухоме майно, яке розташовано за адресоюАДРЕСА_1та було отримано відповідачем за договором оперативної оренди № 35 нерухомого майна, яке належить Автономній Республіці Крим, від 17.06.2005 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір оренди № 35 від 17.06.2005 року закінчив свій строк дії 21.06.2007 року, однак відповідач на порушення умов договору та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендоване майно позивачу не повертає.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2007 року (суддя: Соколова I.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року (судді: Антонова I.В. -головуючий, Котлярова О.Л., Ткаченко М.I.) по справі № 2-3/13356-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено. Зобов'язано відповідача СПД фізичну особу ОСОБА_1 звільнити та повернути позивачу - Житлово-комунальному підприємству "Побутфон" нерухоме майно, яке розташоване за адресоюАДРЕСА_1та було отримано за договором оренди № 35 від 17.06.2005 року. Стягнуто з СПД фізичної особи ОСОБА_1 на користь Житлово-комунального підприємства "Побутфон" 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на статті 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , статті 759, 762, 763 Цивільного кодексу України (435-15) зазначають про те, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року по справі № 2-3/13356-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Зокрема, заявник зазначає про те, що оскаржувані судові рішення не грунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, явку представників у судове засідання не забезпечив.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 17 червня 2005 року між Житлово-комунальним підприємством "Побутфон" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір оперативної оренди № 35 нерухомого майна, яке належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з пунктом 1.1 договору Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" (орендодавець) надав Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. (орендарю) нерухоме майно, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться на балансі Житлово-комунального підприємства "Побутфон", а саме: об'єкт площею 182, 3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до акта приймання -передачі від 17 червня 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. прийняв вказаний об'єкт у строкове платне користування для розташування виставочного залу для продажу сейфів, прокату відео-аудіо касет, дисків та цирюльні.

Згода на укладення договору оренди -витяги із протоколу № 48 від 07 червня 2005 року та № 12 від 17 червня 2005 року засідання контрольної комісії бюджетної та податкової комісії Автономної Республіки Крим були отримані 23 червня 2005 року. Таким чином, строк дії договору був встановлений з 23 червня 2005 року по 21 червня 2006 року.

Судами також встановлено, що, у зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення строку дії договору оренди № 35 від 17 червня 2005 року після 21 червня 2006 року, його дія була продовжена на 364 днів, тобто до 22 червня 2006 року.

Після закінчення строку дії договору листами від 07 червня 2007 року, 02 липня 2007 року, 11 липня 2007 року Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" повідомило відповідача про припинення договору оренди № 35 від 17 червня 2005 року та звільнення орендованих приміщень.

Пунктом 8.7 договору передбачені умови припинення договору, в тому числі, у зв'язку зі спливом строку дії договору при наявності відповідної заяви однієї із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Однак, враховуючи, що листами від 07 червня 2007 року, 02 липня 2007 року, 11 липня 2007 року позивач неодноразово повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжити договір оренди, господарські суди дійшли вірного висновку щодо припинення договору оренди №35 від 17.06.2005 року з 22.06.2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Однак, як встановлено судами, відповідач у порушення умов договору та діючого законодавства не звільнив орендоване приміщення та не повернув позивачу нерухоме майно.

Доводи скаржника щодо неотримання ним заяв позивача про припинення дії договору оренди, викладені у касаційній скарзі, судом не приймаються як такі, що суперечать матеріалам справи, оскільки, як вбачається з листа Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 60) всі рекомендовані листи відповідачу доставлялись, повідомлення про їх доставку були вкладені у поштову скриньку, однак отримані відповідачем не були. Зазначене свідчить лише про те, що відповідачу було відомо про направлення йому рекомендованої кореспонденції, яку він свідомо не отримував.

Ті ж самі доводи були розглянуті судами першої та апеляційної інстанції.

Також скаржник зазначає, що він не отримував ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги та призначення справи до розгляду, оскільки ухвала була надіслана йому за невірною адресою.

Однак зазначене твердження заявника також судом не приймається, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду була надіслана скаржнику за адресою, зазначеною самим скаржником у апеляційній скарзі, а саме: 95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 9, к. 45.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Фонд майна Автономної Республіки Крим не є стороною договору оперативної оренди № 35 нерухомого майна, яке належить Автономній Республіці Крим -орендарем чи орендодавцем, а лише дає згоду на укладання зазначених договорів.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови у даній справі не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року по справі № 2-3/13356-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.