ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2008 р.
№ 20-9/455
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Атлантида"
на постанову
від 28.02.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Севастополя № 20-9/455
за позовом
ТОВ "Атлантида"
до
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
про
зобов'язання продовжити договір оренди
за участю представників:
- позивача
Воронцової В.В., Семенової С.М.
- відповідача
не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.01.2008
(суддя Рибіна С.А.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008
(колегія суддів у складі головуючого судді Дугаренко О.В., суддів
Заплава Л.М., Фенько Т.П.), в задоволенні позовних вимог ТОВ
"Атлантида" до Фонду комунального майна Севастопольської міської
ради про зобов'язання продовжити договір оренди відмовлено.
Рішення та постанова у справі мотивовані нормами ст. ст. 1,
17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. 284 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за приписами яких
після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений
на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови,
якщо проти цього не заперечує орендодавець, однак, оскільки на
дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після
закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо
поновлення договору на новий строк, такий договір припинив свою
дію, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
ТОВ "Атлантида" з рішенням та постановою у справі не згодне,
в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити
справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування
судами попередніх інстанцій норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь
в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи
встановлено, що 31.10.2006 між Фондом комунального майна
Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Атлантида" (орендар) укладено договір
оренди № 279-06, за умовами якого орендодавець передав, а орендар
прийняв нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення житлового
п'ятиповерхового будинку гуртожитку, загальною площею 251,6 кв.м,
розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. М.Крилова, 8-А (п.
1.1 договору), на строк до 02.10.2007 (п. 7.1 договору).
Заявою від 07.09.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю
"Атлантида" звернулося до Фонду комунального майна
Севастопольської міської ради про продовження строку дії договору
оренди на 5 років до 02.10.2012.
Втім, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
листом від 16.10.2007 № 3496 повідомив орендаря про припинення
договору оренди № 279-06 від 31.10.2006 в зв'язку із закінченням
строку та просив повернути орендоване майно.
Крім того, 20.11.2007 Фонд комунального майна
Севастопольської міської ради повідомив Товариство з обмеженою
відповідальністю "Атлантида" про те, що його заяву від 07.09.2007
про продовження договору розглянуто міською комісією з оренди
комунального майна двічі 09.10.2007, 06.11.2007 (протоколи №№
13(9)-07, 15(11)-07) та прийнято рішення про відмову в продовженні
договору оренди.
Відповідно до положень Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
термін договору оренди
визначається за погодженням сторін (ч. 1 ст. 17), договір оренди
припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було
укладено (ч. 2 ст. 26), закінчення строку його дії та відмови від
його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний
повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у
договорі (ч. 1 ст. 27).
Аналогічні умови містить договір оренди, так, згідно пункту
7.5 договору дія договору оренди припиняється у випадку закінчення
його строку, пунктами 2.5, 4.12 договору визначено зобов'язання
орендаря повернути майно в разі припинення терміну дії договору
протягом одного тижня після закінчення договору.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм та умов
договору оренди слід дійти висновку, що закінчення строку договору
оренди тягне за собою його припинення і виникнення у орендаря
зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ч. 4 ст. 284
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 764 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір оренди може бути продовжений на
такий самий строк, на який він укладався, у разі відсутності заяви
однієї з сторін про припинення договору протягом одного місяця
після його закінчення. Відтак, якщо на дату закінчення строку
договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку
мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на
новий строк, то такий договір припиняється.
Таким чином, враховуючи встановлений судами попередніх
інстанцій факт надсилання орендареві заяви орендодавця від
16.10.2007, тобто протягом одного місяця після закінчення строку
дії договору, про припинення договору і зобов'язання повернути
об'єкт оренди, у суду касаційної інстанції відсутні підстави
вважати, що договір оренди продовжує свою дію.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
після закінчення
терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував
свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на
продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди
на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі
недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право
орендаря на укладення договору припиняється.
Посилання скаржника на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
з огляду на
порушення його переважного права на продовження договору оренди,
спростовуються змістом зазначеної норми, адже, переважне право на
продовження (укладення) договору оренди на новий термін може бути
реалізоване лише перед іншими претендентами на оренду і за інших
рівних умов, а у випадку недосягнення згоди щодо умов договору,
переважне право орендаря на укладення договору на новий термін
припиняється.
Колегія суддів виходить з того, що судами попередніх
інстанцій під час розгляду справи встановлено, що сторони не
дійшли згоди щодо умов укладання договору оренди на новий строк.
Водночас, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Iнші доводи скаржника про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм процесуального
та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови
зводяться до намагань надати перевагу його твердженням над
встановленими судами попередніх інстанцій обставинами
безпідставності і необгрунтованості позовних вимог, в зв'язку з
чим підстав вважати висновки суду про відмову у їх задоволення
такими, що суперечать чинному матеріальному та процесуальному
законодавству або не відповідають йому, відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.02.2008 у справі господарського суду міста Севастополя №
20-9/455 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ "Атлантида" залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.I.Глос