Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Шаргала В.I.

суддів:

Данилової Т.Б.

Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Петриківка Агротехсервіс"

на рішення

Господарського суду Дніпропетровської області

від

15.01.2008р.

у справі

№10/190-07(30/252-06)

Господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Петриківка Агротехсервіс"

до

Приватного підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

про

розірвання договору оренди автомобіля, та вилучення автомобіля

за участю представників

- позивача:

1). Ткаченко В.В. (довіреність №2 від 08.02.2007р.) 2). Батюка С.В. (довіреність №5 від 12.05.2008р.) 3). Батюка А.В.

(довідка ЄДРПОУ №1606 від 10.06.05, директор)

- відповідача:

не з'явився

- третьої особи:

не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово.

Позивач, звернувшись з даним позовом у справі, просив розірвати договір оренди автомобіля з наступним правом викупу №121 від 30.12.2004р., укладений між сторонами, вилучити у відповідача автомобіль, та стягнути з останнього заборгованість по орендній платі у сумі 10000 грн., посилаючись на те, що заборгованість з орендної плати виникла за даним договором і вказана обставина є підставою для розірвання договору, та вилучення автомобіля. Строк дії цього договору сторони встановили до 30.01.2005р., а орендну плату за цей період -15000 грн. Також умовами даного договору сторони визначили ціну автомобіля -20000 грн.

Оскарженим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2008р. (суддя Кощеєв I.М.) в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: абз.3 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , п.3 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті України", Наказу Державної податкової адміністрації України №554 від 12.10.1999р. (z0713-99) , ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.4-7, ч.2 ст.34, ст.ст 43, 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом 30.12.2004р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №121 оренди автомобіля з наступним викупом, згідно якого позивач надав в оренду відповідачеві автомобіль марки ЗIЛ-130, державний НОМЕР_1, 1992 року випуску, строком на один місяць -з 30.12.2004р. по 30.01.2005р. Сторони домовились, що повна вартість автомобіля склала 20 000 грн., орендар вносить орендну плату в сумі 15 000 грн. на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця, проводить повну оплату вартості автомобіля до 30.01.2005р. і лише після цього проводиться оформлення документів на право власності. Згідно умов договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами, а у випадку відсутності у сторін претензій один до одного строк дії договору автоматично продовжується.

Судом не було встановлено, а позивачем не було доведено що останній у період строку, на який було укладено договір, пред'являв претензії, відтак договір вважається автоматично продовженим.

Договір №121 оренди автомобіля укладався сторонами з можливістю наступного викупу автомобіля.

25.03.2005р. між сторонами укладено доповнення №48 до договору №121 від 30.12.2004р. оренди автомобіля з наступним викупом, згідно якого строк оренди продовжений до 31.12.2006р., з проведенням орендної плати згідно договору №121 від 30.12.2004р.

30.11.2005р. позивач направив відповідачеві листа №282, яким просив сплатити орендну плату в розмірі 15 000 грн. та повернути автомобіль ЗIЛ-130 1992 року випуску. Вказаний лист був отриманий останнім 07.12.2005р. 08.12.2005р. листом за вих. №286 позивач попередив відповідача про розірвання договору оренди з моменту отримання цього листа та просив повернути орендований автомобіль в строк до 19.12.2005р. Вказаний лист був отриманий останнім 10.12.2005р.

Причиною виникнення спору, згідно висновків позивача, є несплата відповідачем вартості автомобіля та орендної плати за укладеним договором оренди з наступним викупом, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди автомобіля та вилучення цього автомобіля у орендаря з подальшою його передачею власникові (позивачу), а також стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 10 000 грн.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що внесення відповідачем орендної плати підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак відсутні підстави для задоволення вказаного позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Статтею 111-10 цього кодексу визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.

Так, згідно ст.783 ЦК України (435-15) наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 782 ч.1 цього кодексу визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом позивачем не доведено підстав для розірвання спірного договору, викладених у зазначених нормах права. Крім того як на підставу, визначену у ст.782 ч1 вказаного кодексу, позивач не посилався в позові.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

В засіданні суду першої інстанції встановлено та підтверджено внесення відповідачем орендної плати. Зокрема представник позивача, що вбачається із оскарженого рішення суду, та із звукозапису судового процесу, в суді першої інстанції вказаної обставини не заперечував, а з письмових пояснень Фермерського господарства Лісних ферма "Елена" вбачається, що бухгалтер позивача ОСОБА_2 помилково оприбуткувала кошти в сумі 15000 грн., внесені відповідачем в рахунок оплати за придбаний автомобіль ЗіЛ-130, як кошти, нібито внесені Фермерським господарством Лісних ферма "Елена", оскільки останнє таких коштів не вносило (т.2 а.с.72).

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів ст.111 ч.2 ГПК України (1798-12) не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак судове рішення є законним і обгрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Петриківка Агротехсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2008р. у справі №10/190-07(30/252-06) -без змін.