ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2008 р.
№ 5/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне
підприємство № 15955"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
01.08.2007 року
у справі за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне
підприємство № 15955"
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрос"
про
стягнення шкоди,
У С Т А Н О В И В :
У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до ТзОВ
"АВIАС-2000"про стягнення шкоди в сумі 23669,29 грн. у зв'язку з
її завданням внаслідок винних дій володільця транспортного засобу
трактора JOHN DEER-8400.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
25.05.2006 року здійснено заміну відповідача ТзОВ фірма
"АВIАС-2000"на СТзОВ "Агрос".
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача шкоду в
сумі 26423,29 грн. заподіяну внаслідок його неправомірних дій.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.05.2007 року позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 01.08.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права, і тому
просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає закону, і просить залишити її без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що 08.11.2005 року на
автодорозі "Харків-Сімферополь"(с.Варварівка) сталася
дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-33076
д.н.043-27СВ, який належить позивачу під керуванням водія Сирицина
I.I. та трактора JOHN DEER-8400, володільцем якого є відповідач
СТзОВ "АГРОС"на підставі договору оренди, під керуванням водія
Діденка М.I., внаслідок якої сталося зіткнення цих транспортних
засобів.
Постановою судді Солонянського районного суду
Дніпропетровської області від 28.12.2005 року встановлено, що
08.11.2005 року о 4 годині 45 хвилин на 246 кілометрі
автомобільного шляху "Харків - Сімферополь" водій Діденко М.I.,
керуючи трактором "Джон-Дір", д.н. АА 25494, в темну пору доби та
в умовах недостатнього освітлення рухався з плугом без габаритних
вогнів, чим порушив пункт 19.1 (в) Правил дорожнього руху і
накладено на Діденка М.I. адміністративне стягнення у вигляді
попередження.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м.Суми від
29.12.2005 року встановлено, що 08.11.2005 року близько о 1 -ій
годині 10 хвилин Сирицин I.I., керуючи автомашиною ГАЗ - 3307
реєстраційний номер 043-27СА, яка належить позивачу, на 246 км.
автодороги "Харків-Сімферополь" не врахував дорожню обстановку і
внаслідок цього допустив зіткнення з трактором "Джон-Дір"-
реєстраційний номер 254-94АА., який транспортував плуг.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди
транспортним засобам було завдано механічні пошкодження.
Вказаною постановою судді Сирицина I.I. звільнено від
адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю
правопорушення.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
стягнення з відповідача шкоди, завданої джерелом підвищеної
безпеки.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не було
з'ясовано обставин, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою,
внаслідок якої було завдано спірну майнову шкоду та не з'ясовано,
чи не перебувають дії обох водіїв у причинному зв'язку із завданою
шкодою.
До того ж, судами не було досліджено адміністративних
матеріалів і постанов судів щодо водіїв, які були учасниками
взаємодії джерел підвищеної небезпеки, та не було наведено цим
доказам правової оцінки.
Згідно статті 30 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому процесі можуть брати участь
посадові особи та інші працівники підприємств, установ,
організацій, державних та інших органів, коли їх викликають для
дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, ці
особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати
пояснення, надавати докази, брати участь в огляді та дослідженні
доказів.
Проте, суди обох інстанцій цих положень процесуального закону
не врахували, і не залучивши до участі в справі водіїв, які
управляли джерелами підвищеної небезпеки, зробили висновки щодо
відповідальності відповідача, які в порушення вимог статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, пов'язаних з
визначенням ступеня вини осіб, взаємодією джерел підвищеної
небезпеки яких завдано спірну майнову шкоду, маючи на увазі, що
під діями юридичної особи є дії її працівників.
У той же час, суди не звернули уваги на те, що заявлена до
відшкодування шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки та не з'ясували питання щодо застосування до
спірних правовідносин статті 1188 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, яка встановлює підстави відшкодування шкоди, завданої
внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Водночас, якщо шкоди завдано внаслідок взаємодії джерел
підвищеної небезпеки, то при вирішенні питання про майнову
відповідальність їх володільців один перед одним необхідно
виходити із загальних підстав відповідальності, встановлених
правилами статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, як відхиливши так і прийнявши висновок спеціаліста
про визначення розміру завданої шкоди, суди апеляційної та першої
інстанції зробили такі висновки в порушення вимог статті 41
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні
господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський
суд призначає судову експертизу, та ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати
законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумське
автотранспортне підприємства № 15955"задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.08.2007 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 24.05.2007 року скасувати, і справу
№ 5/50 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді I.Вовк
П.Гончарук
тє