6/333-07-8637 Про визнання власником корпоративних прав в статутному фонді товариства - Текст документа

Громадянка ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Авангард-Д" про визнання її власником корпоративних прав у статутному фонді ТОВ "Авангард-Д" в частині розміру належної їй земельної частки (паю).

Одночасно із позовною заявою громадянка ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) шляхом накладення арешту на земельну ділянку ТОВ "Авангард-Д" площею 2 523 га, що знаходиться за адресою: вул. Ангарська, 1, стм.Авангард, Овідіопольський район, Одеська область.

В обгрунтування доводів щодо забезпечення позову громадянка ОСОБА_1зазначає, що із засобів масової інформації їй стало відомо про судові процеси, в яких ТОВ "Авангард-Д" є відповідачем, а тому громадянка ОСОБА_1вважає, що судові рішення, прийняті у цих справах, можуть вплинути на її права та обов'язки, чи зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду у справі № 6/333-07-8637.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2007 у справі №6/333-07-8637 (суддя Демешин О.А.) вжито заходів до забезпечення позову громадянки ОСОБА_1та накладено арешт на земельну ділянку ТОВ "Авангард-Д" площею 2 523 га, що знаходиться за адресою: вул. Ангарська, 1, стм. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, а також заборонено ТОВ "Авангард-Д" та іншим державним і недержавним установам та юридичним особам вчиняти будь-які дії стосовно вказаної земельної ділянки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 у справі № 6/333-07-8637 (колегія суддів: головуючий Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2007 залишено без змін, справу № 6/333-07-8637 повернуто до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ТОВ "Авангард-Д" просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 у справі № 6/333-07-8637 з огляду на порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) .

Скаржник посилається на невідповідність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду положенням, викладеним у Iнформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) та Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

У відзиві на касаційну скаргу громадянка ОСОБА_1просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Авангард-Д" без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 28.11.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 у справі № 6/333-07-8637 - без змін.

У своєму відзиві громадянка ОСОБА_1зазначає, що будучи членом товариства покупців орендного підприємства "Авангард", яке було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Авангард", стала співвласником внесених до статутного фонду земельної ділянки площею 2 523 га та цілісного майнового комплексу орендного підприємства, і, враховуючи, що при звільненні з роботи громадянка ОСОБА_1мала право на отримання земельної частки (паю), яка була внесена нею до статутного фонду КСГП "Авангард" (ТОВ "Авангард-Д"), та такої земельної ділянки не отримала і вона знаходиться в статутному фонді ТОВ "Авангард-Д", громадянка ОСОБА_1вважає звернення із позовом та заявою про забезпечення позову до суду обгрунтованим та правомірним.

Вищим господарським судом України ухвалою від 28.03.2008 у справі №6/333-07-8637 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Москаленка В.С. від 12.05.2008 у справі № 6/333-07-8637 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. головуючий-доповідач, судді Дунаєвська Н.Г., Разводова С.С.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України (1798-12) позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Стаття 111-7 ГПК України (1798-12) передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевий господарський суд, розглядаючи заяву громадянки ОСОБА_1про забезпечення позову, дійшов висновку про можливість задоволення вищезазначеної заяви, приймаючи до уваги, що невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі відчуження цього майна ТОВ "Авангард-Д" або іншими державними або недержавними установами та юридичними особами.

Апеляційний господарський суд, підтримуючи ухвалу місцевого господарського суду, зазначає про те, що оскаржувана ухвала містить чітко визначені посилання на норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, та мотиви її винесення з зазначенням доводів заявника, на підтвердження яких в матеріалах справи містяться копії документів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо застосування ст.ст. 66, 67 України з огляду на наступне.

Відповідно п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до Iнформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "Авангард-Д" зазначає про те, що заходи забезпечення позову, які були вжиті місцевим господарським судом, не відповідають предмету спору у справі та не є адекватними, оскільки предметом спору є корпоративні права ТОВ "Авангард-Д", а спір про право на земельну ділянку взагалі не розглядається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "Авангард-Д" звертає увагу на те, що винесення незаконної ухвали місцевим господарським судом, зокрема, заборона вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, на яку накладено арешт, перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, а також апеляційним господарським судом при винесенні постанови на підтримку ухвали господарського суду першої інстанції, вищенаведене не було прийнято до уваги.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що матеріали справи не містять інформації щодо причетності громадянки ОСОБА_1до ТОВ "Авангард-Д" та його попередників з приводу спірної земельної частки (паю).

На підставі вищевикладеного господарський суд касаційної інстанції, дійшов висновку про правомірність доводів касаційної скарги ТОВ "Авангард-Д".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги вищенаведене, вважає що місцевим господарським судом та господарським судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми процесуального права, ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) , тому оскаржувані ухвала та постанова підлягають скасуванню, а касаційна скарга ТОВ "Авангард-Д" -задоволенню.