6/219 Про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтування - Текст документа

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.12.2007р. (суддя Паскарь А.Д.) в задоволенні позову про зобов'язання звільнити земельну ділянку шляхом демонтування кіоску відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. (судді Кравчук Н.М. -головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2007р. скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку по вул.Полєтаєа, 1 в м.Чернівці, розміром 0,0047га шляхом демонтування кіоску; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 42,50грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування апеляційним судом обставин справи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції. Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Чернівецькою міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 31.07.2002р. було укладено договір оренди земельної ділянки по вул.Полєтаєва, 1а, м. Чернівці, площею 0,0047га, для обслуговування кіоску строком до 01.07.2003. Вказаний договір неодноразово пролонгувався до 2006 року.

Додатковим договором від 08.06.2006р., укладеним на підставі рішення 2 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 25.05.2006р. №19, строк дії зазначеного договору був продовжений до 29.05.2007р. Пунктом 4 додаткового договору визначено, що ОСОБА_1 після завершення терміну оренди зобов'язано земельну ділянку по вул.Полєтаєва, 1"а" площею 0,0047га привести у відповідний стан та звільнити.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області від 07.08.2007р. №176 було встановлено, що у відповідач використовує земельну ділянку з земель житлової та громадської забудови по вул.Полєтаєва, 1"а" в м.Чернівці площею 0,0047га для обслуговування торгових кіосків на підставі договору, термін дії якого закінчився, а тому земельна ділянка використовується з порушенням ст.96 Земельного кодексу України (2768-14) .

08.08.2007р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області направлено відповідачу припис №01724 про усунення порушення земельного законодавства -у 30-ти денний термін звільнити земельну ділянку або набути право користування нею згідно чинного земельного законодавства України.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України (2768-14) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України (2768-14) визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України (2768-14) та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Статтею 126 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, термін дії договору оренди закінчився 29.05.2007р., що, як було зазначено вище, підтверджується умовами додаткового договору від 08.06.2006р. Крім того, рішенням 17 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 31.05.2007р. №323 заперечено в продовженні терміну оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, що відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку належним чином не спростовано, висновки суду про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку правомірні.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі №6/219 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.