Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

в судовому засіданні взяли участь представники:

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 15/532-б про банкрутство ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва".

Постановою господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. (суддя Хоменко М.Г.) визнано ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лагутіна В.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. (судді: Дзюбко П.О. –головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. –без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. і постанову господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. та справу направити на розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнано боржника банкрутом без дотримання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі –Закон про банкрутство).

На думку заявника касаційної скарги боржник був визнаний банкрутом на підставі рішення комітету кредиторів, яке було прийнято в порушення встановленого порядку, оскільки до складу комітету кредиторів не було включено кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2006 р. за загальною процедурою.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2006 р. за результатами підготовчого засідання введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2006 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2007 р., за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

Після надходження справи до суду ухвалою від 25.07.2007 р. справу призначено до розгляду та зобов'язано учасників справи вирішити питання щодо подальшої судової процедури.

Отже, рішення про визнання боржника банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури прийнято судом першої інстанції у підсумковому засіданні в процедурі розпорядження майном боржника.

З постанови про визнання боржника банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури вбачається, що при її прийнятті суд першої інстанції виходив з того, що у нього є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки заявник має право звернутись з заявою про порушення про банкрутство, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлена неможливість його задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції обґрунтовував свою постанову тим, що боржник припинив свою діяльність та його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Однак, вказані обставини підлягають встановленню судом при визнанні боржника банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником) та за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону про банкрутство (банкрутство відсутнього боржника).

Втім, матеріали справи не містять доказів переходу судом з загальної процедури банкрутства до спрощеної. Як було зазначено вище, судом у процедурі розпорядження майном боржника визнано останнього банкрутом.

У процедурі розпорядження визнання боржника банкрутом може мати місце лише в єдиному випадку –за клопотанням комітету кредиторів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції не досліджувалось наявність відповідного клопотання комітету кредиторів.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не може бути визнаний обґрунтованим.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб’єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність.

У зв’язку з чим, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку повинен з’ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини справи взагалі не досліджувались судом першої інстанції.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають істотне значення, що виключає прийняття судом правильного висновку.

На вищевказане в сукупності суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

За таких обставин справи постанови суду першої та апеляційної інстанцій не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 11, 23 –25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "Багатогалузева фірма "Республіканське управління механізації шляхового будівництва" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2008 р. та постанову господарського суду м. Києва від 03.09.2007 р. у справі № 15/532-б скасувати.

3. Справу № 15/532-б передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.