ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2008 р.
№ 15/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Костенко Т.Ф.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідачів
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
прокурора
Сахно Н.В.
Демидок Д.А.
скаржника
Вороного В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Житлово -комунального підприємства Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва
та касаційну скаргу
Вороного Володимира Костянтиновича
на постанову
від 11.12.2007 року Київського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 15/116 господарського суду Чернігівської області
за позовом
Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах
держави в особі Чернігівської міської ради
до
Житлово - комунального підприємства Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва
до
Чернігівської обласної корпорації агропромислового
будівництва
про
передачу в комунальну власність житлового фонду
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року заступник прокурора Чернігівської області
в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся
до господарського суду Чернігівської області з позовом до
Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва та Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва про зобов'язання
житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток,
розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну
власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною
документацією на нього.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
12.09.2007 року позов задоволено повністю. Зобов'язано
Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації
агропромислового будівництва передати Чернігівській міській раді у
комунальну власність гуртожиток по вул. Бєлова, 8 у м. Чернігові
разом з відповідною технічною документацією.
Стягнуто з Житлово-комунального підприємства Чернігівської
обласної корпорації агропромислового будівництва відповідні судові
витрати.
За апеляційною скаргою Житлово -комунального підприємства
Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва
судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року
залишене без змін з тих самих підстав.
Житлово -комунальне підприємство Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва звернулося до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права.
Заявник вважає, що судами не застосовані до спірних
правовідносин Закон України "Про приватизацію державного житлового
фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
та Закон України "Про об'єднання співвласників
багатоквартирного будинку" ( 2866-14 ) (2866-14)
.
З аналогічною скаргою до суду звернулись мешканці гуртожитку
по вул. Белова, 8 Єрмак Микола Олександрович, Єрмак Ольга
Миколаївна, Янко Микола Олексійович, Фурс Любов Олексіївна, Янко
Юлія Миколаївна, Мишко Микола Федорович, Мишко Тетяна Михайлівна,
Любенко Алла Миколаївна, Половян Любов Миколаївна, Литвин Петро
Миколайович, Литвин Раїса Миколаївна, Вороной Володимир
Костянтинович.
Ухвалою від 06.05.2008 року касаційна інстанція прийняла
відмову від касаційної скарги громадян Єрмак Миколи
Олександровича, Єрмак Ольги Миколаївни, Янко Миколи Олексійовича,
Фурс Любові Олексіївни, Янко Юлії Миколаївни, Мишко Миколи
Федоровича, Мишко Тетяни Михайлівни, Любенко Алли Миколаївни,
Половян Любові Миколаївни, Литвин Петра Миколайовича, Литвин Раїси
Миколаївни у зв'язку з тим, що вони не підписували касаційну
скаргу.
Громадянин Вороной Володимир Костянтинович настоює на
касаційних вимогах та просить скасувати постанову, а справу
направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому
засіданні гр. Вороного В.К. та прокурорів, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду, а
також правильність застосування господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким
погодився апеляційний суд, виходив із того, що будівля спірного
гуртожитку перебуває на балансі у Житлово - комунального
підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового
будівництва, а баланс підприємства (організації) є формою
бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та
обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не
визначає підстав знаходження майна у власності (володінні)
підприємства (аналогічна позиція міститься в абзаці 2 пункту 7
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
02.04.1994 року № 02-5/225 ( v_225800-94 ) (v_225800-94)
, з відповідними
змінами). Суди дійшли висновку, що знаходження на балансі у
Житлово - комунального підприємства Чернігівської обласної
корпорації агропромислового будівництва спірного гуртожитку не
підтверджує права власності на нього, а документи, що
підтверджували б право власності на спірну будівлю за ним
відсутні.
Касаційна інстанція не може погодитись із такими висновками,
оскільки вони здійснені без встановлення всіх обставин, які мають
суттєве значення для вирішення даного спору по суті.
Так, вирішуючи даний спір суди виходили із положень Закону
України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної
власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
, який регулює основні засади передачі
об'єктів права державної власності у комунальну власність
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у
спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст а також
об'єктів права комунальної власності у державну власність
безоплатно або шляхом обміну.
Проте, судами не прийнято до уваги, що дія цього Закону
України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної
власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
поширюється на об'єкти права державної та
комунальної власності.
Отже, для вирішення даного спору по суті судам необхідно було
встановити правовий статус спірного гуртожитку.
При цьому, слід мати на увазі, що відповідно статті 328
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право власності набувається
на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Системний аналіз норм діючого законодавства щодо права
власності свідчить, що правом власності є право особи володіти,
користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Власник не може використовувати право власності на шкоду
правам, свободам та гідності громадян та суспільства.
Держава не втручається у здійснення власником права
власності. Непорушність права власності гарантована Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
,
міжнародними нормами та іншими нормами діючого законодавства.
Таким чином, для вирішення даного спору по суті необхідно
було встановити власника спірного майна.
Висновок судів про відсутність у відповідача права власності
в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право
власності є помилковим, оскільки частиною 2 статті 328 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що право власності
набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із
правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо
інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.
Як вбачається з матеріалів справи засновник наділив
Житлово -комунальне підприємство статутним фондом у вигляді, в
тому числі основних фондів (п.3.2 Статуту, а.с.9, т.1).
Суди не звернули увагу на ці обставини, та не надали їм
оцінку, в той час як це є суттєвим для вирішення спору по суті,
оскільки згідно Закону України "Про підприємства в Україні"
( 698-12 ) (698-12)
(який був чинним до 01.01.2004 року) на підставі якого
було створено Житлово -комунальне підприємство (а.с.8-10) майно
підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства
та укладених угод належить йому на праві власності, повного
господарського відання або оперативного управління (а.с.10).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору в зв'язку з чим рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Крім того, встановлення власника спірного об'єкту є суттєвим
і з огляду на приписи Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
, оскільки, як вбачається із
матеріалів справи та касаційної скарги Вороного В.К. у спірному
приміщенні мешкають громадяни, яким наказом Житлово -комунального
підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового
будівництва від 10.09.2007 року надано дозвіл на приватизацію
займаних приміщень. Вищезазначеним законом передбачено право на
приватизацію державного житлового фонду за винятком, зокрема,
кімнат у гуртожитках.
Статею 127 Житлового кодексу України ( 5464-10 ) (5464-10)
передбачено,
що жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті,
районної, міської, районної в місті Ради. Але суди при визначенні
статусу будинку обмежились лише дослідженням обставин,
передбачених частиною 1 цієї статті.
Судами не визначений ні власник спірного майна, ні його
правовий статус, ні статус будинку, в зв'язку з чим касаційна
інстанція позбавлена можливості з упевненістю встановити чи
порушують оспорювані судові рішення права гр. Вороного В.К. в
спірних правовідносинах.
В зв'язку з викладеним касаційна інстанція вважає за
необхідне зобов'язати суди, під час нового розгляду, встановити та
дослідити зазначені в даній постанові обставини та виходячи із
встановленого в разі необхідності вирішити питання про залучення
до участі у справі осіб, права яких може зачіпати рішення у даній
справі.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Чернігівської області від
12.09.2007 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.12.2007 року у справі № 15/116
господарського суду Чернігівської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.
Касаційну скаргу Житлово -комунального підприємства
Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва
задовольнити.
Касаційну скаргу Вороного В.К. задовольнити.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Т.Костенко