ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 р.
№ 20-11/415
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Чернова Є.В.,
розглянувши касаційну скаргу
ПП "СЕБР"
на постанову
від 13.02.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Севастополя № 20-11/415
за позовом
ПП "СЕБР"
до
3 особа
Головного управління житлово -комунального господарства
Севастопольської міської державної адміністрації
Севастопольська міська раді
про
визнання договору діючим
за участю представників:
- позивача
Брагіна Є.А.
- відповідача
Бездомного С.Ю.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.12.2007
у справі № 20-11/415 (суддя Дмитрієв В.Є.), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.02.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Прокопанич
Г.К., суддів Котлярової О.Л., Фенько Т.П.), відмовлено в
задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "СЕБР"
(далі -позивач), уточнені в процесі розгляду справи, до Головного
управління житлово-комунального господарства Севастопольської
міської державної адміністрації (далі -відповідач) про визнання
недійсною відмови відповідача від укладеного між сторонами
договору б/н від 23.10.2002 на утримання житлових будинків та
прибудинкової території та визнання права позивача на подальше
здійснення функцій за цим договором.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позивачем в
порушення приписів ст. 20 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обрано
невірний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним
відповідачем в зв'язку з його відмовою від послуг позивача за
договором б/н від 23.10.2002 з змінами і доповненнями, внесеними
угодою від 01.11.2004, що зумовлює відмову у задоволенні таких
вимог.
ПП "СЕБР" з рішенням та постановою у справі не згодне, в
поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що
нормою ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено
такі способи захисту, як визнання права і визнання угоди
недійсною, отже, відмова відповідача від договору згідно ст. 202
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є угодою і може бути визнана
недійсною на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України від 24.04.2008 № 02-12.2/142, в зв'язку з хворобою судді
Глос О.I., для розгляду касаційної скарги у справі призначено
колегією суддів у складі: головуючого судді Грейц К.В., суддів
Бакуліної С.В., Чернова Є.В.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення
представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи
встановлено, що 23.10.2002 між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Шацк" (виконавець) та Головним управлінням
житлово-комунального господарства Севастопольської міської
державної адміністрації (замовник) було укладено договір на
утримання житлових будинків та прибудинкових територій, предметом
якого є передача замовником підряднику функцій з управління,
ремонту і обслуговування житлового фонду та прибудинкових
територій, надання житлових послуг, проведення розрахунків з
наймачами та власниками приміщень (пункт 1.1 договору), строк дії
встановлюється на 3 роки, а в разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну договору за 2 місяці до закінчення
його строку, він вважається таким, що продовжений на той самий
строк (пункт 5.1 договору).
Угодою від 01.11.2004 функції підрядника за договором
покладено на ПП "СЕБР" - правонаступника Товариства з обмеженою
відповідальністю "Шацк".
Судами передніх інстанцій встановлено, що листом № 22/1945
від 25.07.2007 відповідач в зв'язку з систематичним неналежним
виконанням позивачем зобов'язань за договором від 23.10.2002
відмовився від його послуг за цим договором та повідомив про
припинення дії договору з 01.11.2007.
Факти неналежного виконання позивачем умов договору
підтверджуються актом перевірки виробничої та
фінансово-економічної діяльності ПП "СЕБР" від 19.04.2007,
проведеної комісією Головного управління житлово-комунального
господарства Севастопольської міської державної адміністрації.
Зазначені дії відповідача з відмови від договору позивач
вважає правочином, який може бути визнаний недійсним на підставі
статей 203, 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, з огляду на
що вимагає визнати таку відмову від договору недійсною і визнати
його право на подальше, з 01.11.2007, здійснення послуг за
договором.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій дійшли
висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту
права приписами ст. 20 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а також
непідвідомчість згідно ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам справ про визнання
факту продовженим договору шляхом прийняття судового рішення про
визнання права сторони продовжувати виконання функцій за цим
договором.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком, оскільки
вважає, що позовні вимоги, заявлені у такий спосіб, не відновлюють
право позивача, яке він вважає порушеним відповідачем в зв'язку з
його відмовою від послуг позивача за договором б/н від 23.10.2002
з змінами і доповненнями, внесеними угодою від 01.11.2004, що
зумовлює відмову у задоволенні таких вимог.
Щодо вимоги про визнання недійсною відмови від договору,
колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особи, які вчинили дво- або
багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а
також у випадках, передбачених законом, відмовитись від нього,
навіть і у тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Право такої односторонньої відмови, яка в розумінні ст. 202
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є правочином, відповідно до
ст. ст. 849, 907 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
надається
замовникові як за договором підряду, так і за договором про
надання послуг, при цьому, згідно зазначених норм така відмова
може бути вчинена в будь-який час.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту
3.1.1 договору замовник має право повність або частково
відмовитись від послуг виконавця в разі невиконання або
систематичного неякісного виконання ним робіт за договором,
мотивувавши причини такої відмови і попередивши виконавця не менш
ніж за три місяці, і, як вбачається з матеріалів справи і не
оспорюється позивачем, відповідач цієї умови договору дотримався.
За таких обставин, підстави для визнання недійсною відмови
від договору відсутні, що тягне за собою відмову в задоволенні
позовних вимог і в цій частині.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання скаржника
про порушення і неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
при прийнятті оскаржуваних судових актів зводяться до намагань
надати перевагу його твердженням над встановленими судами
обставинами безпідставності і необгрунтованості позовних вимог, в
зв'язку з чим підстав вважати висновки судів про відмову у їх
задоволенні такими, що суперечать чинному матеріальному та
процесуальному законодавству або не відповідають йому, відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.02.2007 у справі господарського суду міста Севастополя №
20-11/415 залишити без змін.
Касаційну скаргу ПП "СЕБР" залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
Є.В.Чернов