ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2008 р.
№ 34/381-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дерепи В.I.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
Токовенко О.В., Гавриш С.В.
Сміянова О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17
січня 2008 р.
у справі
№ 34/381-07
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "ДніпрУкрМет"
про
стягнення 75 320,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про
стягнення з відповідача 75 320,67 грн. заборгованості за
поставлений за договором купівлі-продажу №12 від 14.02.2006 р.
цемент.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.10.2007 р. (суддя Примак С.А.) позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "ДніпрУкрМет" на користь ТОВ "Мілленіум" 75
320,67 грн. заборгованості за договором №12 купівлі-продажу від
14.02.2006 р. та судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.01.2008 р. (головуючий -Ясир Л.О., судді -Герасименко
I.М., Прудніков В.В.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.10.2007 р. скасовано та
постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено,
здійснено поворот виконання рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2008
р., залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.10.2007 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
14.02.2006 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу
№12, згідно якого позивач зобов'язувався продати відповідачу
цемент марки ПЦ 11/А-400 у кількості 500 т на загальну суму 171
500 грн.
В подальшому шляхом обміну листами сторони збільшили
кількість цементу на 300 т (а.с.116,118,т.2).
Відповідно до п.3.1 договору покупець (відповідач)
зобов'язувався прийняти товар та сплатити його вартість на
підставі рахунків-фактур банківським переказом на розрахунковий
рахунок продавця (позивача).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу було
поставлено 816,08 т цементу на загальну суму 279 918,47 грн.,
проте відповідачем було сплачено лише 204 597,8 грн., тобто сума
боргу за поставлену продукцію становить 75 320,67 грн.
Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими
суб'єктами та поняття договору поставки, що міститься в ч.1 ст.265
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суд апеляційної інстанції прийшов до
правильного висновку, що за своєю правовою природою укладений між
сторонами договір є договором поставки.
Разом з тим висновок апеляційного господарського суду про
відмову у задоволенні позову на підставі ч.5 ст.268 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
у зв'язку з тим, що позивачем було поставлено неякісний
цемент є помилковим, оскільки не грунтується на вимогах закону та
матеріалах справи.
Зокрема, відповідно до ст. 268 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
якість
товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам,
технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює
вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не
визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що
поставляються, належним товаросупровідним документом, який
надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено договором.
Згідно п.1.3 договору якість товару, що поставляється,
повинна відповідати встановленим для даного виду продукції ГОСТами
і ТУ, гарантується сертифікатами якості виробника.
Як вбачається з матеріалів справи, такі документи були надані
позивачем при поставці цементу (а.с.55-61,т.2).
Відповідно до п.5.1 договору приймання товару за кількістю і
якістю повинно здійснюватися в момент передачі товару в
розпорядження покупця.
Господарськими судами не встановлено пред'явлення
відповідачем будь-яких претензій щодо якості цементу в момент його
передачі позивачем.
Акти комісійної прийомки продукції за кількістю, якістю і
комплектністю за участю представника позивача залізовмісних
брикетів, що виготовлялись відповідачем з використанням цементу
(а.с. 29-32,т.2) не належним і допустимим доказом в розумінні ст.
34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що підтверджує неякісність
поставленого позивачем цементу.
Щодо поставленого цементу такі акти в матеріалах справи
відсутні.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
у разі
поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом,
технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право
відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже
оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Зі змісту вказаної норми випливає, що відмова від оплати
товару можлива лише одночасно з відмовою від прийняття товару
неналежної якості, а якщо ж прийняття товару відбулося, то має
бути оплачена його вартість, а тому висновок суду апеляційної
інстанції про те, що у зв'язку з встановленням неякісності цементу
після його використання, відповідач не мав можливості відмовитись
від його прийняття, але в нього залишилось право не сплачувати
вартість такого товару, є помилковим.
За таких обставин постанову апеляційного господарського суду
не можна визнати законною і обгрунтованою.
Відповідно до ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором
поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати
(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві
товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар
(товари) і сплатити за нього грошову суму.
Оскільки відповідач, прийнявши від позивача 816,08 т цементу
на загальну суму 279 918,47 грн., сплатив лише 204 597,8 грн., суд
першої інстанції обгрунтовано стягнув з нього на користь позивача
борг у сумі 75 320,67 грн.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду є законним
і обгрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Мілленіум" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17 січня 2008 р. у справі за № 34/381-07 скасувати, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2007
р. у справі за №34/381-07 залишити в силі .
Головуючий В.I. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко