20-5/258 Про усунення перешкод у користуванні майном - Текст документа

СПД - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до СПД - фізичної особи ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням договору оренди від 15.06.2004, укладеного між СПД - фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_3 про оренду приміщення буфету в торговому центрі, розташованому за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233. Строк дії договору закінчився 15.07.2007, але в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач не звільнив орендованого ним приміщення.

В ході розгляду справи позивачем доповнені позовні вимоги, а саме, СПД - фізична особа ОСОБА_2 просить господарський суд зобов'язати СПД - фізичну особу ОСОБА_3 звільнити літній майданчик камери зберігання з буфетом, розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 до участі у справі в якості другого відповідача залучений СПД - фізична особа ОСОБА_1.

Доповідач: Волік I.М.

СПД - фізичною особою ОСОБА_1 поданий до суду зустрічний позов про виділення S частки мощення (літнього майданчика) перед входом в приміщення бару-буфету на першому поверху будівлі камери зберігання з буфетом, розташованого з правого краю від вхідної двері в приміщення бару, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.11.2007 у справі № 20-5/258 (суддя I. Євдокимов) вимоги за первісним позовом задоволені, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано наступними обставинами, що встановлені в ході судового розгляду.

СПД - фізична особа ОСОБА_2 є власником приміщення на другому поверсі, розташованого у місті Севастополі по проспекту Генерала Острякова, 233, торгівельний центр "ЮГ", загальною площею 314,7 кв. м.

15.06.2004 між СПД - фізичною особою ОСОБА_2 (орендодавець) та СПД - фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) укладений договір оренди приміщення буфету в торговому центрі, що розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 233.

Термін дії договору встановлений з 15.06.2004 до 15.06.2007.

В подальшому, орендодавець листом від 08.06.2007 повідомив орендаря про неможливість подовження договору оренди на новий термін та запропонував відповідачу після закінчення встановленого строку дії договору оренди звільнити займане ним приміщення.

Виходячи з викладеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди від 15.06.2004, укладений між СПД - фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_3, припинив свою дію, а позовні вимоги про повернення орендованого нежитлового приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди обгрунтовані та підлягають до задоволення.

За договором дарування, укладеним 29.12.2004 позивачем та СПД - фізичною особою ОСОБА_1, останній прийняв у дар 3/10 частки камери зберігання з буфетом, розташованої за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233.

Щодо зустрічного позову про виділення S частки (літнього майданчика) перед входом в приміщення бару-буфету на першому поверху будівлі камери зберігання з буфетом, розташованого з правого краю від вхідної двері в приміщення бару, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233, то місцевий господарський суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає до задоволення, оскільки договором дарування, укладеним між СПД -фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_1 передбачені конкретні частки об'єкту, які відходять позивачу на праві власності.

Стосовно літнього майданчику, то господарський суд першої інстанції зауважує, що він перебуває у власності СПД -фізичної особи ОСОБА_2, і дії по його відчуженню останнім не проводились.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою СПД - фізична особа ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга СПД - фізична особа ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що дія договору оренди від 15.06.2004, укладеного між СПД - фізичною особою ОСОБА_2 та СПД - фізичною особою ОСОБА_3 про оренду приміщення буфету в торговому центрі, розташованому за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 233, припинена, але в порушення чинною законодавства, відповідач не звільнив займаного ним приміщення.

Згідно зі ст. 288 Господарського кодексу України (436-15) орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Відповідно до ст. 283 ГК України (436-15) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною 4 статті 284 ГК України (436-15) передбачено, що строк договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Розірвання та припинення договору здійснюється за згодою сторін (п. 4.2 договору).

Первісний позов про усунення перешкод в користуванні майном, переданого в оренду відповідачу за договором оренди, строк дії якого закінчився 15.06.2007, обгрунтовується надісланими на адресу відповідача листом-попередженням від 08.06.2007 про закінчення договору оренди та відмовою позивача укладати договір оренди. Зазначений лист знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України (435-15) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 391 ЦК України (435-15) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 статті 785 ЦК України (435-15) передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, виходячи з обставин справи та враховуючи вищевикладені законодавчі положення, господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Севастополя в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Щодо вимоги СПД - фізична особа ОСОБА_1 по зустрічному позову про виділення S частки мощення (літнього майданчика) перед входом в приміщення бару-буфету на першому поверху будівлі камери зберігання з буфетом, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233, то Вищий господарський суд України зазначає, що висновок місцевого господарського суду про необгрунтованість даної вимоги є правильним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів страви, відповідно до договору дарування від 29.12.2004 СПД - фізичній особі ОСОБА_1 було подаровано 3/10 частки камери зберігання з буфетом, розташованої за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 233, при цьому мощення (літнього майданчика) перед входом в приміщення бару-буфету на першому поверху будівлі за договором дарування не відчужувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України (435-15) співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Тобто, співвласник має право на виділ у натурі частки із спільного майна, але тільки тієї її частки, яка перейшла до нього у власність за договором дарування.

Як встановлено судом першої інстанції, літній майданчик перебуває у власності СПД - фізична особа ОСОБА_2, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, матеріалами інвентарної справи БТI та ДРОНМ зі змінами станом на 26.04.2007, а також узгодженнями Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 6021/36-11 від 12.11.2007, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (435-15) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України (435-15) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, рішення суду в цій частині є таким, що підлягає залишенню без змін.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими. При прийнятті оскаржуваного судового рішення господарський суд міста Севастополя повно і всебічно з'ясував обставини справи. Висновки господарського суду першої інстанції стосовно встановлених обставин є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування м ісцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія не вбачає. Рішення суду відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 N 11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 N 4, від 25.12.1992 N 13.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України