12/400-19/11 Про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень - Текст документа

Розпорядженням №02-12.2/105 від 26.03.2008р. у зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. та лікарняним судді Ходаківської I.П. змінено склад колегії суддів у справі №12/400-19/11 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська I.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Данилова Т.Б., судді Шаргало В.I., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2006 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень на першому поверсі №№ 1-9 загальною площею 263,7 кв.м., які розташовані у будівлі за адресою м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65, укладеного між ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" від 03.11.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач -ОСОБА_1 вважає,що він має право на укладання договору оренди на 12,5 кв. м частину приміщення, яке було передано відповідачем 1 в оренду відповідачу 2.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 16.02.2007 ( суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007(головуючий суддя Д. Новосад, судді О.Михалюк, Г.Гнатюк) в задоволенні позовних вимог ПП ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромбанк" про визнання договору оренди недійсним відмовлено.

Рішення суду обгрунтоване тим, що оспорюваний правочин відповідає всім передбаченим чинним законодавством умовам дійсності правочину, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 скасувати та винести ухвалу, якою позов задовольнити.

В касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 посилається на наявність іншої справи № 18/353( провадження по якій зупинено) щодо зобов'язання ПП ОСОБА_2 укласти з ним договір оренди нежитлового приміщення площею 12.5 кв.м, а також на те, що в оспорюваному договорі оренди між ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" від 03.11.2006. не зазначено про права третьої особи -ОСОБА_1 на передане в оренду нерухоме майно.

Порушенням норм процесуального права ПП ОСОБА_1 вважає порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а саме неповну оцінку обставин справи в частині ненакладення державним виконавцем заборони та не повідомлення нотаріуса про наявність обтяження по іншій справі № 18/353 від 30.10.2006.

Оскільки явка представників сторін в засідання судової колегії не визнана обов'язковою, сторони не скористались правами, наданими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , справу переглянуто в касаційному порядку за наявними матеріалами.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65.

Судами було встановлено, що ПП ОСОБА_2 згідно усної домовленості передав ПП ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 25 м-2, що знаходиться за адресою: м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65.

11.07.2006 року ПП ОСОБА_2 звернувся до ПП ОСОБА_1 з пропозицією укласти письмовий договір оренди, однак договір не був укладений, оскільки останній відмовився від його підписання.

У претензії від 04.10.2006 р. ПП ОСОБА_2 просив ПП ОСОБА_1 звільнити приміщення у зв'язку з несплатою орендної плати та непідписанням договору оренди.

03.11.2006 р. ПП ОСОБА_2 ( орендодавець) та ТОВ "Український промисловий банк" ( орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення площею 263,7 м-2 за адресою: м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65. Даний договір нотаріально посвідчений.

ПП ОСОБА_1, звертаючись до господарського суду з позовом та з касаційною скаргою на судові рішення, посилається на те, що цей договір суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 759, 794 Цивільного кодексу України (435-15) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин).

Статтями 182, 210 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законодавством прямо визначено додержання сторонами письмової форми правочину при укладенні договору оренди, а тому недотримання цієї форми тягне за собою його недійсність.

Судами встановлено, що оспорюваний позивачем Договір оренди укладений між ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" у письмовій формі, нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 1691182, мотиви для визнання його недійсним з підстав недодержання форми в момент укладання відсутні.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, особи, які укладали оспорюваний договір - ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" були наділені необхідним обсягом дієздатності.

Згідно п.1.6 оспорюваного договору від 03.11.2006 оренди нежитлового приміщення орендодавець гарантує, що об'єкт оренди не є проданим, заставленим, не знаходиться під арештом, не обтяжений іншим чином та не є предметом судового спору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виготовленого приватним нотаріусом ОСОБА_3, нежитлове приміщення за адресою: м. Iвано-Франківськ, вул. Незалежності, 65, власником якого є ОСОБА_2, під забороною не перебуває.

Посилання ПП ОСОБА_1 в касаційній скарзі на забезпечення позову відповідно до ухвали Господарського суду Iвано-Франківської області по справі № 18/353, якою заборонено ПП ОСОБА_2 вчиняти дії, пов'язані з вселенням ( виселенням) у приміщення площею 12,5 кв.м, що знаходиться у торговому центрі "Лілія" за адресою вул. Незалежності, 65 у м. Iвано-Франківську, було розглянуто апеляційним судом та не взято колегією суддів до уваги, оскільки предметом спору у справі № 18/353 є зобов'язання укласти договір оренди приміщення площею 12,5 кв. м, а не орендовані ТОВ "Укрпромбанк" нежитлові приміщення площею 263,7 кв. м.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.2007, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 та Постановою Вищого господарського суду від 10.10.2007 у справі № 13/94 за позовом ПП ОСОБА_4 до ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк", яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору від 03.11.2006 оренди (найму) нежитлових приміщень площею 263,7 кв.м, укладеного між ПП ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк".

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) позивач не довів та не надав доказів, які б підтверджували наявність будь-яких договірних відносин між ним та ПП ОСОБА_2 щодо оренди нежитлових приміщень, а також докази в обгрунтування порушення відповідачами прав і законних інтересів позивача у матеріалах справи також відсутні.

Щодо неповної оцінки обставин справи, на думку заявника касаційної ск арги, в частині ненакладення державним виконавцем заборони та не повідомлення нотаріуса про наявність обтяження по іншій справі № 18/353 від 30.10.2006., то заборона може бути накладена на конкретне приміщення або його частину, а не будь-які 12,5 кв. м, які знаходяться у торговому центрі "Лілія" за адресою: вул. Незалежності, 65 у м. Iвано-Франківську.

Зважаючи на зазначені обставини, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими.

За таких обставин, та враховуючи, що судами попередніх інстанцій досліджені всі наявні у справі матеріали, їм надано належну правову оцінку, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених по справі рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2007р. по справі № 12/400-19/11 Господарського суду Iвано-Франківської області залишити без змін.