Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

С. Шевчук, Ж. Бернацької, I. Воліка (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Лана"

та заяви

громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги

на ухвалу

від 14.03.2006 року

апеляційного суду Полтавської області

у справі

№ 2-65/06

за позовом

ТОВ "Лана"

до

громадянки ОСОБА_1

про

витребування майна з чужого незаконного володіння

В судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року ТОВ "Лана" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 будучи співзасновником ТОВ "Лана" та працюючи за сумісництвом на посаді заступника директора, мала доступ до всіх документів, зокрема, до правовстановлюючих на нерухоме майно товариства та скориставшись наявною можливістю забрала з підприємства свідоцтво про державну реєстрацію права власності, а також відповідну технічну та інвентарну документацію на приміщення, які належать товариству, а саме: складські приміщення № 4 площею 237,5 кв. м. та № 5 площею 123,6 кв. м.., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач незаконно без достатніх на те підстав заволоділа майном, що є власністю ТОВ "Лана", а тому згідно з вимогами ст. 398, ч. 1 ст. 400 Цивільного кодексу України (435-15) власник має право вимоги повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13.01.2006 у справі № 2-65/06 (суддя Тесленко Т.В.), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.03.2006 (колегія суддів у складі: головуючого -Тимчук Л.А., суддів -Мартєва С.Ю, Чічіля В.А.), відмовлено ТОВ "Лана" в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Судові рішення мотивовані тим, що спір про право власності на нерухоме майно не вирішений та не доведено, що ОСОБА_1 утримує в себе правовстановлюючі документи на спірне майно неправомірно.

Доповідач: Волік I.М.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Лана" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення є незаконними у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням процесуальних норм права, а тому підлягають скасуванню.

Також, до Вищого господарського суду України надійшли від заяви громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги, які подані в порядку ст. 329 ЦПК України (1618-15) 2004 року, однак Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено право приєднання до касаційної скарги та процесуальний статус осіб, що приєдналися до касаційної скарги, а тому ухвалою Вищого господарського суду від 25.01.2008 громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 запропоновано визначитись з правовою позицією на стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку відповідно до норм ГПК України (1798-12) , що не було здійснено останніми, у зв'язку з чим їх заяви залишаються без розгляду, оскільки вони не є касаційними скаргами, які подаються до касаційної інстанції відповідно до ст. 107 ГПК України (1798-12) .

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була учасником ТОВ "Лана", має частку в статутному фонді товариства в розмірі 17 %.

26.07.2005 ОСОБА_1 подала заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Лана" з 27.10.2005 з поверненням вкладу в статутний фонд підприємства у вигляді приміщення складу № 4 площею 237,5 кв.м і приміщення складу № 5 площею 123,6 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та виплати частини доходу за 2004 рік в сумі 13 345 грн., а також частину доходу підприємства в розмірі 17 % за 2005 рік станом на 26.10.2006 включно. 29.09.2005 заяву було розглянуто на загальних зборах учасників ТОВ "Лана" та задоволено частково, а саме: ОСОБА_1 виключено зі складу засновників товариства з 25.10.2005, однак вимога про повернення долі в натурі не задоволена. Відповідно до ст. 387 ЦК України (435-15) , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому незаконним володільцем є така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна, адже в такому випадку захист права власності здійснюється за допомогою зобов'язально-правових засобів.

Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що у зв'язку з тим, що спір про майно ще не вирішено, то немає підстав вважати, що відповідач безпідставно утримує правовстановлюючі документи.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки між сторонами остаточно не врегульовані зобов'язально-правові відносин щодо спірного майна, тобто, не врегульовані умови та порядок виходу учасника із товариства. Виходячи зі змісту ст.ст. 116, 148 Цивільного кодексу України (435-15) , товариство з обмеженою відповідальністю належить до "об'єднань капіталів", а отже, виходячи зі складу товариства, учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства.

З даними висновками попередніх судових інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Посилання ТОВ "Лана" у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) рішення місцевого та ухвала апеляційного судів грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Лана" залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 14.03.2006 у справі № 2-65/06 залишити без змін.