ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     26 березня 2008 р.

     № 13/216

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     Козир Т.П. -головуючого, Мележик Н. I., Подоляк О. А.,

     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну скаргу Комунального  підприємства  "Чернігівське  міське
шляхове   управління"   на   постанову   Київського   апеляційного
господарського суду від 6 грудня 2007 року у справі господарського
суду  Чернігівської  області   за   позовом   Релігійної   громади
"Свідомості Крішни в м. Чернігові"  до  Комунального  підприємства
"Чернігівське  міське  шляхове  управління",  третя  особа   -Фонд
комунального майна Чернігівської міської ради, про визнання  права
на строкове платне користування майном,

                            УСТАНОВИВ:

     У липні 2007 року Релігійна громада "Свідомості Крішни" в  м.
Чернігові  звернулась  до  господарського  суду   з   позовом   до
Комунального підприємства "Чернігівське міське шляхове управління"
про   визнання   права    на    строкове    платне    користування
майном  -частиною  приміщення  (підземного  переходу   "Україна"),
розташованого  на  перехресті  пр.  Миру  та   пр.   Перемоги,   в
м.Чернігові,  площею  10  м.-2,   яке   було   передане   позивачу
відповідачем на підставі договору №2 від 25 січня 2006 року оренди
нерухомого майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова,
строком до 25 січня 2008 року включно та на  умовах,  передбачених
вказаним договором.

     Рішенням господарського суду  Чернігівської  області  від  27
вересня 2007 року позов задоволено частково.

     За позивачем визнано право на  строкове  платне  користування
майном  -частиною  приміщення  (підземного  переходу   "Україна"),
розташованого на перехресті пр. Миру -пр. Перемоги в м.  Чернігові
площею 10 кв.  м,  яке  було  передано  Комунальним  підприємством
"Чернігівське міське  шляхове  управління"  на  підставі  договору
оренди № 2 від 25 січня 2006 року нерухомого  майна,  що  належить
територіальній громаді м. Чернігова, строком до 15 січня 2008 року
включно, на умовах, передбачених цим договором.

     У частині визнання  права  на  строкове  платне  користування
майном саме до 25 січня 2008 року в позові відмовлено.

     Постановою Київського апеляційного господарського суду від  6
грудня 2007 року рішення господарського суду залишено без зміни.

     У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові  рішення
та прийняти нове рішення, яким  відмовити  в  задоволенні  позову,
посилаючись   на   порушення   судами   норм   матеріального    та
процесуального права.

     Представники сторін у судове засідання не з'явились.

     З огляду на те, що про час і місце  розгляду  справи  сторони
повідомлені належним  чином,  суд  вважає  за  можливе  розглянути
касаційну скаргу за їх відсутності.

     Обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  вивчивши  матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з
наступних підстав.

     Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про  оренду  державного  та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
         встановлено, що у разі відсутності
заяви однієї із сторін про  припинення  або  зміну  умов  договору
оренди  протягом  одного  місяця  після  закінчення  терміну   дії
договору він вважається продовженим на той самий термін і  на  тих
самих умовах, які були передбачені договором.

     Судами встановлено, що 25 січня 2006 року  між  позивачем  та
відповідачем укладено договір № 2 оренди  комунального  майна,  що
належить територіальній громаді міста Чернігова.

     Сторони визначили строк дії договору з 25 січня 2006 року  по
20 січня 2007 року включно.

     Встановлено, що  позивач  належним  чином  сплачував  орендну
плату за договором. 23  травня  2007  року  позивач  звернувся  до
відповідача заявою про продовження терміну дії договору оренди № 2
від 25 січня 2006 року.

     Відповідач листом № 175 від 23  травня  2007  року  повідомив
позивача про неможливість продовження терміну оренди приміщення  в
зв'язку з проведенням робіт з реконструкції  підземного  переходу.
Зазначив, що після реконструкції договір на оренду приміщення буде
укладатися на конкурсній основі.

     Судами встановлено, що відповідач у строк,  встановлений  ч.2
ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
        , заперечень щодо продовження дії договору позивачу  не
направив.

     Натомість, вбачається, що  відповідач  приймав  від  позивача
орендну плату за періоди після 20 січня 2007 року.

     Відповідно до положень ст.  764  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
          якщо  наймач  продовжує  користуватися  майном   після
закінчення строку договору найму, то,  за  відсутності  заперечень
наймодавця протягом одного місяця, договір  вважається  поновленим
на строк, який був раніше встановлений договором.

     Відтак, вбачається, що суди повно та всебічно  дослідили  всі
обставини справи та прийшли до підставного  висновку  про  те,  що
договір оренди №2 від 25 січня 2006 року був поновлений  на  строк
до 15 січня 2008 року і позивач, відповідно, є належним  орендарем
переданого майна після 20 січня 2007 року саме на умовах  договору
№2.

     З огляду на викладене, судові рішення законні і обгрунтовані,
а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 -111-9, 111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

                      П О С Т А Н О В И В :

     Касаційну  скаргу  залишити  без  задоволення,  а   постанову
Київського апеляційного господарського  суду  від  6  грудня  2007
року - без змін.

     Головуючий Т. Козир

     Судді Н. Мележик

     О. Подоляк