11/68(41/101)-07 Про стягнення боргу за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу металопродукції - Текст документа

У березні 2006р. товариство з обмеженою відповідальністю "Вега-С" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 168701,17 грн. боргу за договором №34 від 01.07.2004р. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек Плюс" 1000 грн. за договором поруки №14а від 30.09.2005р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006р. позов задоволено частково шляхом стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 168701,17 грн. боргу, 1687,01 грн. державного мита та 117,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006р. вказане рішення суду скасовано та передано справу до цього ж суду для нового розгляду.

Після нового розгляду, господарський суд Дніпропетровської області (суддя Мельниченко I.Ф.) прийняв рішення від 26.02.2007р. про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 168701,17 грн. основного боргу, 1687 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек Плюс" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. (головуючий Павловський П.П., судді Швець В.В., Чус О.В.) вказане рішення суду скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. змінено склад суду та призначено для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий Шевчук С.Р., суддів Бернацької Ж.О., Воліка I.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

01 липня 2004 року між Кримською філією товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-С" та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № 34, згідно умов якого позивач зобов'язувався передати товар у власність відповідача-1, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити його у кількості, за цінами та в строки, узгоджені між сторонами.

Зокрема, в пункті 4.2 договору сторони визначили, що оплата здійснюється на протязі 30 днів з дня його поставки.

На виконання умов цього договору, в період з липня 2004 року по березень 2005 року позивачем була поставлена відповідачу-1 металопродукція на загальну суму 649901,17 грн., що підтверджено видатковими накладними, дорученнями до них, а також актами приймання-передачі продукції.

Тоді як, відповідач-1 своїх зобов'язань по оплаті продукції належним чином та в повному обсязі не виконав, сплативши лише 480 200 грн.

Окрім цього, 30 вересня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-С" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комтек Плюс" укладений договір поруки № 14-а, згідно якого поручитель (відповідач-2) прийняв на себе солідарне зобов'язання перед кредитором (позивачем) відповідати за виконання боржником (відповідачем-1) зобов'язання по сплаті заборгованості за отриманий ним у 2004-2005 роках товар за договором № 34 від 01.07.04 року, в розмірі 1000 грн.

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-С" про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 168701,17 грн. боргу за договором №34 від 01.07.2004р. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтек Плюс" 1000 грн. за договором поруки №14а від 30.09.2005р.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову відносно суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 виходив з того, що факт поставки металопродукції на загальну суму 649901,17 грн., з яких відповідачем-1 оплачено лише 480200 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями та актами прийому-передачі. При цьому, було відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до ТОВ "Комтек Плюс" про стягнення 1000 грн., оскільки позивач протягом шести місяців з моменту настання строку оплати відповідачем-1 отриманої продукції, вимоги до поручителя не пред'явив, а тому згідно вимог ст. 559 ЦК України (435-15) порука є припиненою.

Проте, з висновком про часткове задоволення позову не погодився Дніпропетровський апеляційний господарський суд, зазначивши, що позивач не надав належних доказів того, що зазначені в рішенні суду та наявні в матеріалах справи довіреності, видаткові накладні та платіжні доручення про часткову оплату продукції оформлені на виконання умов саме договору купівлі-продажу №34. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові повністю апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач не довів виникнення заборгованості за поставлену відповідачу-1 металопродукцію саме з договору купівлі-продажу №34, а суд не може виключити можливості протилежного.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні права та обов'язки сторін та не визначили які правовідносини існували між сторонами і на підставі чого вони виникли, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не грунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.

Так, місцевий господарський суд при новому розгляді справи в порушення вимог ст. 111-12 ГПК України (1798-12) , для встановлення підставності стягнення заявлених сум, не перевірив відповідність наявних в матеріалах справи видаткових накладних та платіжних доручень договору №34 від 01.07.2004р.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, виправив дане порушення норм процесуального права однак, при цьому, сам допустив неповноту встановлення обставин справи. Зокрема, дійшовши висновку про недоведеність виникнення заборгованості саме з договору №34, суд не надав відповідної правової оцінки доводам позивача про те, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі продукції від 20.07.2004р., 28.10.2004р., 28.11.2004р., 24.12.2004р., 28.01.2005р., 03.02.2005р., 10.03.2005р., які підписані сторонами без заперечень, підтверджують поставку продукції саме на виконання умов договору №34.

Відтак ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний розгляд справи, з оцінкою всіх доказів і доводів сторін в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України (1798-12) , щоб суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 , 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-С" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. у справі №11/68(41/101)-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.