Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенко Г.П. -головуючого,

Костенко Т.Ф., Муравйова О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р.

у справі

господарського суду Тернопільської області

за позовом

Комунального підприємства "Тернопільміськтеплокомуненерго", м. Тернопіль

до

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль

про

стягнення заборгованості в розмірі 3574, 37 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго", м. Тернопіль звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення в розмірі 3 574,37 грн., в тому числі 2302,75 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2006р. по 01.06.2007р. згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.12.2006р. №1573 та 1271,62 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2007р. по 31.05.2007р.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.09.2007р. у справі №2/195-3068, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р. з даної справи позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою з даної справи, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розпорядженням в.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 18.03.2008 №02-12.2/87 суддю Рогач Л.I. замінено на суддю Муравйова О.В.

Сторони з даної справи не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, 28.12.2006р. між КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" (енергопостачальна організація) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1573, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 6.2 вказаного договору, розрахунковим періодом сторони встановили календарний місяць.

На виконання умов вказаного договору, за період з 01.12.2006 р. по 01.06.2007 р. позивач забезпечив відповідача тепловою енергією на суму 2 302, 75 грн., про що свідчить довідка про нарахування оплати, яка міститься у матеріалах даної справи.

Доказів оплати вищезазначеного обсягу наданої теплової енергії відповідач ні господарському суду першої, ні апеляційної інстанцій не надав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України (435-15) та ст. 193 ГК України (436-15) , договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (686-14) та п. 7.2.3 укладеного між сторонами договору, споживач (відповідач) несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, тобто в даному випадку, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, в сумі 1 271, 62 грн. за період з 03.01.2007 р. по 31.05.2007 р.

Таким чином, місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена. Отже, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог колегія суддів визнає правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2007р. у справі № 2/195-3068 залишити без змін.