Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Рішенням від 15.11.07 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.), яке залишено без змін постановою від 17.12.07 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Дугаренко О.В. -головуюий, Заплава Л.М., Ткаченко М.І.), задоволено позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради та Приватного підприємства "Ставрі-Кая" за участю в якості третьої особи Ялтинського міського управління земельних ресурсів. Суд спонукав ПП "Ставрі-Кая" не чинити перешкод позивачу в складанні, зборі та оформленні землевпорядної документації з метою отримання в оренду позивачем земельної ділянки площею 0,0171 га, що розташована у м. Ялта, вул. Дражинського, 4-б; а також спонукав Ялтинську міську раду погодити та затвердити землевпорядну документацію з метою передачі в оренду позивачу вказаної земельної ділянки.

Ухвалою від 05.03.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Ставрі-Кая", в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касатор вважає, що позивач не довів обставин перешкоджання ним позивачу в зборі землевпорядної документації для оформлення надання земельної ділянки, а також посилається на перевищення судами повноважень, передбачених законодавством у питаннях надання прав на земельну ділянку зацікавленим у цьому особам.

У судовому засіданні 19.03.08 представником скаржника заявлено клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судова колегія відмовила у задоволенні цього клопотання, оскільки процесуальне законодавство не встановлює обов'язок касаційної інстанції здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами з відображенням у протоколі судового засідання, а відповідно до ст.ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні і постанові господарського суду та не наділена повноваженнями оцінювати надані сторонами докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом та іншими законами України.

Тобто погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому законодавством, а учасники таких дій набувають певних прав і обов'язків, що підлягають захисту в судовому порядку відповідно до вимог ст. 124 Конституції України.

Оскільки предметом спору в даній справі є право позивача на набуття земельної ділянки у власність та обов'язок дотримання визначеного законом порядку оформлення такого набуття з урахуванням дотримання належних відповідачам прав на спірну чи суміжну земельну ділянку та використання її за цільовим призначенням, слід визнати, що судами правильно визначено підвідомчість спору господарським судам відповідно до вимог ст.ст. 1, 12 ГПК України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.03.04 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради (продавець) і позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна -нежитлових приміщень, що орендувалися позивачем, розташованих за адресою: м. Ялта, вул. Дражинського, 4-б.

Рішенням Ялтинської міської ради №238 від 27.10.04 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,226 га для обслуговування кафе за вищевказаною адресою із земель, що знаходяться у віданні Ялтинської міської ради.

Відповідно до п. 6 ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 3 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" з урахуванням п. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів Укра їни або відповідної місцевої ради.

Обставини набуття позивачем внаслідок приватизації ним вищевказаного нежитлового приміщення прав на користування відповідною земельною ділянкою, її розташування, площа та межі судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не встановлені.

Задовольняючи позов в частині спонукання Ялтинської міської ради погодити та затвердити землевпорядну документацію з метою передачі в оренду позивачу земельної ділянки площею 0,0171 га без погодження землевпорядної документації ПП "Ставрі-Кая", суди не встановили підстав, з яких відсутнє погодження меж спірної земельної ділянки та правомірність доводів ПП "Ставрі-Кая", як це передбачено ст.ст. 84, 105 ГПК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст щодо розпорядження землями територіальних громад; передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

З огляду на положення вказаної норми, встановивши факт порушення права набувача земельної ділянки органом місцевого самоврядування, суди не вправі спонукати цей орган ухвалити рішення відповідного змісту, яке не було предметом обговорення на сесії ради, а має право лише здійснити захист порушених прав способом, передбаченим ч. 3 ст. 152 ЗК України, виходячи з предмету спору.

Не виконавши вимоги ст.ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) , суди першої і апеляційної інстанцій прийняли рішення і постанову з порушенням норм процесуального і матеріального права, що є підставою для їх скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин у справі та ухвалення щодо позовних вимог рішення відповідно до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.10.07 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.07 у справі №2-13/11860-2007 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.