25/333 Про усунення перешкод у праві користування орендованим майном - Текст документа

У липні 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Укрпромвпровадження" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про усунення перешкод у праві користування орендованим майном.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2007р. (суддя Морозов С.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди у праві товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційний центр "Укрпромвпровадження" користування та володіння орендованим майном, шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, вул. Волинська, 53.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Малетич М.М., Студенець В.I.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

В судовому засіданні з 06.03.2008р. по 13.03.2008р. оголошувалась перерва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 21.03.2005 року між позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Київська міська рада на підставі рішення Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004р. передає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку площею 0,1439 га, що розташована за адресою: м.Київ, вул. Волинська 53.

Факт передачі у користування позивача вказаної земельної ділянки підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 28.03.2005р.

Положеннями пункту 8.3 договору від 21.03.2005р. встановлено, що орендар (позивач) має право самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору.

Однак, на вказаній земельній ділянці знаходяться продуктові кіоски, які належать відповідачу.

В зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою №23/03-07 від 23.03.2007р. про припинення порушення права користування та звільнення земельної ділянки від кіосків, яка залишилась без відповіді і реагування.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України (2768-14) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно пункту "а" частини першої статті 95 Земельного кодексу України (2768-14) землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до частини другої статті 95 Земельного кодексу України (2768-14) порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Судами, за матеріалами справи, встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Волинська 53 відповідачу не виділялась, про що свідчить лист № 16538/01 від 13.12.2007 р. Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації.

Отже, у відповідача відсутні належні правові підстави для розміщення на спірній земельній ділянці своїх кіосків.

За таких обставин та враховуючи, що позивач є належним орендарем спірної земельної ділянки по договору від 21.03.2005р., місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив вимоги позивача про усунення перешкод у праві Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційний центр "Укрпромвпровадження"користування та володіння орендованим майном, шляхом звільнення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волинська 53.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували чи входить земельна ділянка в розмірі 58,4 кв.м., на якій розташовані спірні кіоски відповідача у склад земельної ділянки в розмірі 0,1439 га., переданої позивачу в оренду по договору від 21.03.2005р., оскільки з договору короткострокової оренди земельної ділянки від 22.04.2005р., укладеного між Солом'янською районною у м. Києві радою та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_3, попереднім власником спірних кіосків, вбачається, що в оренду передавалась земельна ділянка в розмірі 58,4 кв.м., за рахунок земель не наданих у власність чи користування.

Окрім цього, в разі з'ясування приналежності земельної ділянки у розмірі 58,4 кв.м. до складу земельної ділянки позивача, судам слід з'ясувати чи укладався між позивачем у справі та попереднім власником кіосків договір суборенди, виходячи з того, що договір короткострокової оренди з Солом'янською районною у м. Києві радою був укладений пізніше ніж договір оренди між позивачем та Київською міською радою.

Крім того, судам необхідно було визначитись з необхідність залучення до участі у справі Солом'янську районну у м. Києві раду та відповідне управління земельних ресурсів, що вплинуло б на правильність встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України (1798-12) , суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2007р. у справі № 25/333 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.