ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2008 р.
№ 4/17/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.I. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Києві
за участю представника
відповідача: Лушникова В.П.
касаційну скаргу
Орендного обласного підприємства "Миколаївтеплокомуненерго"
на постанову
від 31.07.2007
Одеського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 4/17/07
господарського суду
Миколаївської області
за позовом
Приватного підприємства "Панорама-Iнвест"
до
Орендного обласного підприємства "Миколаївтеплокомуненерго"
про
стягнення боргу
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2007 року приватне підприємство "Панорама-Iнвест"
звернулося з позовом до орендного обласного підприємства
"Миколаївтеплокомуненерго", згідно якого, уточнивши в ході
розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача
109145,70 грн. основного боргу, 11601,21 грн. інфляційних та
3480,70 грн. річних.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
22.05.2007 у справі № 4/17/07 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
31.07.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнено з ООП "Миколаївтеплокомуненерго" на користь ПП
"Панорама-Iнвест" 109145,70 грн. основного боргу, 11601,21 грн.
інфляційних та 3480,70 грн. річних.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 31.07.2007, а рішення господарського суду
першої інстанції від 22.05.2007 залишити без змін. Свої вимоги
скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено
норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 99,
101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 526, 625, 1002 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
відповідача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування Одеським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, в результаті
розміну простого векселя номінальною вартістю 1000000,00 грн. на
три інших, за відповідачем перед позивачем виник борг з простого
векселя № 7432601803495 від 20.06.2002 на суму 759145,70 грн.
10.01.2003 сторонами було складено акт пред'явлення векселя
до платежу № 1, в якому було відображено вищезазначену суму боргу,
з датою пред'явлення до оплати, але у зв'язку з відсутністю коштів
у відповідача для погашення заборгованості за простим векселем між
сторонами в той же день, а тобто 10.01.2003, була укладена угода
за № 1, згідно якої позивач повернув відповідачу вищезазначений
вексель номінальною вартістю 759145,70 грн., а відповідач передав
позивачу кредиторські права на загальну суму 759145,70 грн.
відносно ВАТ "Iнгул" по справі № 15/44 про банкрутство зазначеного
товариства.
У цьому ж зв'язку апеляційним судом також було встановлено,
що в дійсності заміна кредитора в особі позивача за борговим
зобов'язанням ВАТ "Iнгул" не відбулась з об'єктивних причин, а
отже позивач належного йому за угодою № 1 від 10.01.2003 не
отримав; що по закінченні розгляду справи про банкрутство ВАТ
"Iнгул" відповідач, як кредитор у справі отримав заборгованість
від боржника у сумі 759145,70 грн. та 28.12.2005 перерахував
позивачу 650000,00 грн., зазначивши, що цей платіж він вчиняє у
часткове погашення векселя № 7432601803495; що в подальшому,
заявлену позивачем претензію на виплату йому решти суми у розмірі
109145,70 грн., відповідач залишив без задоволення, посилаючись на
те, що позивач пропустив строк позовної давності.
Вищенаведеним обставинам апеляційний суд дав належну юридичну
оцінку і дійшов до правомірного висновку про обгрунтованість
позову.
При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що
укладанням угоди за № 1 від 10.01.2003 про повернення векселя
відповідачу та заміну кредитора у грошовому зобов'язанні ВАТ
"Iнгул", сторони, відповідно до ст. 604 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
обоюдною домовленістю замінили зобов'язання за векселем
зобов'язанням нового змісту. I оскільки за обставинами справи, які
були встановлені апеляційним судом, позивач належного йому за
угодою № 1 від 10.01.2003 не отримав, відповідач, який за цією ж
угодою отримав зворотно емітований ним же вексель на суму
759145,70 грн., мав вважатись такою особою, яка, відповідно до ст.
1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, безпідставно набула майно за рахунок
іншої особи.
Враховуючи, що за таких обставин між сторонами виникло
недоговірне грошове зобов'язання, апеляційний суд обгрунтовано
задовольнив заявлений по справі позов. При цьому, апеляційним
судом було правомірно зазначено, що оскільки відповідач визнав
суму боргу та перерахував його частку за 13 днів до закінчення
строку позовної давності, а саме 28.12.2005, то строк позовної
давності не може вважатись таким, що сплив.
Враховуючи зазначене, а також приймаючи до уваги наявні в
матеріалах справи дані про те, що відповідач, представник якого не
з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про
час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд вважає, що
оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Орендного обласного підприємства
"Миколаївтеплокомуненерго" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
31.07.2007 у справі № 4/17/07 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.I.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.