ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
      12 березня 2008 р.
 
     № 10/3пд (18/188пд)
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого судді
 
     Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
 
     суддів:
 
     Жаботиної Г.В.,
 
     Уліцького А.М.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання"
 
     на постанову
 
     Луганського апеляційного господарського суду  від  03.12.2007
року
 
     у справі
 
     №10/3пд(18/188пд) господарського суду Луганської області
 
     за позовом
 
     Прокурора м.Кіровська в інтересах держави в особі  Кіровської
міської ради
 
     до
 
     ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання"
 
     про
 
     спонукання підписати договір оренди земельних ділянок,
 
     за участю представників сторін від:
 
     позивача:
 
     Лаврухін М.I. -за довіреністю від 08.01.2008р.
 
     відповідача:
 
     Селезньова С.Г. -за довіреністю від 01.01.2008р.
 
     прокуратури:
 
     Попенко О.С. - прокурор відділу ГП України (посвід. №203  від
17.12.2007р.)
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Рішенням   господарського   суду   Луганської   області   від
10.10.2007р. (суддя Мінська Т.М.), залишеним без  змін  постановою
Луганського  апеляційного  господарського  суду  від  03.12.2007р.
(судді Якушенко Р.Є. -головуючий, Бородіна Л.I., Iноземцева Л.В.),
позов задоволено частково; визнано укладеним договір оренди  землі
між  Кіровською  міською  радою  та  ТОВ  "Луганське   енергетичне
об'єднання" з моменту  його  реєстрації  в  Державному  земельному
кадастрі, а саме: 25.01.2005р., з  викладенням  п.  9  договору  в
наступній редакції: оренда плата вноситься орендарем  у  формі  та
розмірі згідно рішення № 417 від 25.12.2003р. 13 сесії  Кіровської
міської  ради  24  скликання  "Про  затвердження   положення   про
визначення  рівня  орендної  плати  за   користування   земельними
ділянками на території  Кіровської  міської  ради",  згідно  якого
орендна плата  за  земельні  ділянки,  зайняті  землями  технічної
інфраструктури становить 10% від грошової оцінки.  Форма  орендної
плати -грошова у гривнях, яка складає 61708,08грн.  Орендна  плата
вноситься  на  рахунок  орендодавця  код  платежу  13050200,   р/р
33216812800023, МФО 804013, іден. код 24046946  УДК  в  Луганській
області. Місячна сума орендної плати складає -5142,26грн." В решті
вимог провадження у справі припинено. Стягнуто  з  відповідача  на
користь держбюджету України державне  мито  в  сумі  42,50грн.  та
витрати на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу
сумі 59грн.
 
     Відповідач в  касаційній  скарзі  просить  скасувати  рішення
місцевого  та  постанову  апеляційного  господарських   судів   та
прийняти нове  рішення,  яким  відмовити  в  задоволенні  позовних
вимог,   посилаючись   на   порушення   норм   матеріального    та
процесуального права. Також відповідач  надав  письмові  додаткові
пояснення до касаційної скарги.
 
     Колегія  суддів,  перевіривши  наявні   матеріали   (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального  та  процесуального  права,   заслухавши   пояснення
представників сторін та прокурора, дійшла висновку,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Господарськими судами попередніх  інстанцій  встановлено,  що
25.12.2003р. Кіровською міською радою прийнято рішення  №417  "Про
затвердження положення про  визначення  рівня  орендної  плати  за
користування земельними ділянками на території Кіровської  міської
ради". Пунктом 6 додатку  №2  даного  рішення  затверджено  розмір
орендної плати за користування земельними ділянками  на  території
Кіровської   міської   ради   за   категорією   "землі   технічної
інфраструктури"    для    складу    категорії    -    "виробництво
електроенергії, газу, води, тепла, асенізації,  прибирання  вулиць
та оброблення відходів, інше інженерне обладнання" в  розмірі  10%
від її нормативної грошової оцінки.
 
     12.03.2004р. Кіровською міською радою прийнято  рішення  №467
"Про надання  в  оренду  земельних  ділянок",  пунктом  18  якого,
вирішено   надати   в   оренду   земельну   ділянку   "Луганському
енергетичному об'єднанню" площею 2,7821га строком на 3 роки.
 
     Також судами встановлено, що  28.09.2004р.  позивач  направив
відповідачу  для  підписання  проект  договору  оренди  землі,  що
підтверджується листом позивача від 28.09.2004  №2738.  Пунктом  9
вказаного проекту  орендну  плату  визначено  у  розмірі  10%  від
грошової  оцінки  землі,  відповідно  до   вищевказаного   рішення
Кіровської міської ради від 25.12.2003 №417.
 
     При цьому відповідач підписав проект  договору  з  протоколом
розбіжностей  та  25.10.2004р.  направив  їх  позивачу.   Протокол
розбіжностей  містив  7  позицій,  в  тому  числі  відповідач   не
погодився з визначеним розміром  орендної  плати,  наполягаючи  на
встановленні орендної плати  у  розмірі  2%  від  грошової  оцінки
землі.
 
     Листом від 27.10.2004р. №3122  позивач  направив  відповідачу
протокол  врегулювання   розбіжностей,   яким   врегульовані   всі
розбіжності, але щодо розміру  орендної  плати  позивач  в  даному
листі зазначив, що цей розмір  встановлено  колегіальним  органом,
який не скасовано в установленому порядку, а відтак цей розмір діє
до його перегляду або скасування.
 
     Договір  оренди  з  протоколом  розбіжностей   і   протоколом
врегулювання   розбіжностей    був    наданий    відповідачем    і
зареєстрований у центрі державного земельного кадастру, про  що  у
Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2005р. за №301.
 
     У  відповідності  до  ст.  12  Земельного   кодексу   України
( 2768-14 ) (2768-14)
         до повноважень міської ради відноситься  розпорядження
землями  територіальних   громад,   передача   земельних   ділянок
комунальної власності у власність громадян та юридичних  осіб  або
надання земельних ділянок комунальної власності у користування.
 
     В силу статей 81, 82, 83, 92, 93 Земельного  кодексу  України
( 2768-14 ) (2768-14)
         землекористувачі користуються земельними ділянками  на
праві власності, оренди, постійного чи тимчасового користування.
 
     За ст. 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
        , передача в
оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають   у   державній   або
комунальній   власності,   здійснюється   на   підставі    рішення
відповідного  органу  виконавчої  влади   або   органу   місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
 
     Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України  ( 2768-14 ) (2768-14)
        
право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору
оренди та його державної реєстрації.  Приступати  до  використання
земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості),
одержання документа,  що  посвідчує  право  на  неї  та  державної
реєстрації забороняється.
 
     Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з
усіх істотних умов договору.
 
     Iстотними умовами є умови про  предмет  договору,  умови,  що
відзначені законом як істотні  або  є  необхідними  для  договорів
даного виду, а також усі ті умови, щодо  яких  за  заявою  хоча  б
однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
 
     Статтею 15  Закону  України  "Про  оренду  землі"  ( 161-14 ) (161-14)
        
передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:  об'єкт
оренди; строк дії договору оренди і орендна плата  із  зазначенням
її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення
і перегляду та відповідальності за її несплату; умова використання
та цільове призначення земельної ділянки і таке інше.
 
     Відповідно до ст.ст.2, 5 Закону України "Про плату за  землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
         використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної  плати,  що
визначається залежно від грошової оцінки земель.  Суб'єктом  плати
за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки
(паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
 
     Згідно приписів п.п.34 і 35 ст.26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         до компетенції міських рад
віднесено  вирішення  відповідно  до  закону  питань   регулювання
земельних  відносин,  затвердження  відповідно  до  закону  ставок
земельного податку,  розмірів  плати  за  користування  природними
ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
 
     З огляду  на  зазначені  вимоги  законодавства  та  наявність
чинного рішення Кіровської міської  ради  №417  "Про  затвердження
положення про визначення  рівня  орендної  плати  за  користування
земельними ділянками на території Кіровської міської  ради",  яким
орендну  плату  за  користування  земельними  ділянками  технічної
інфраструктури визначено в розмірі 10% від її нормативної грошової
оцінки, слід погодитись з висновками  судів  попередніх  інстанцій
про те, що при укладенні договору  оренди  підлягали  врегулюванню
інші  умови  договору,  крім  розміру  орендної  плати,   який   є
встановленим   відповідно   до   законодавства   і   не   підлягає
врегулюванню.
 
     За  змістом  ст.640  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          договір,   який
підлягає нотаріальному посвідченню  або  державній  реєстрації,  є
укладеним з моменту його нотаріального посвідчення  або  державної
реєстрації.
 
     Договір   оренди   земельної   ділянки   підлягає   державній
реєстрації в порядку, передбаченому Постановою Кабінету  Міністрів
України № 1073 від 25.12.1998.
 
     Суди встановили  факт  реєстрації  договору  в  установленому
порядку саме відповідачем.
 
     За таких обставин суди дійшли  висновку,  що  договір  оренди
земельної ділянки площею 2,7821га між позивачем і  відповідачем  є
укладеним, зареєстрованим 25.01.2005р. у встановленому порядку.
 
     За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція переглядає  у  касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи  і  не  має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або   постанові
господарського суду  чи  відхилені  ним,  вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу  одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
     Касаційна інстанція лише на підставі  встановлених  фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування  судом  першої
чи  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  і  процесуального
права.
 
     Доводи відповідача в касаційній  скарзі  щодо  відсутності  у
прокурора м.Кіровська права на подання позову є безпідставними.
 
     Прокурором в позовній  заяві  самостійно  визначено,  в  чому
полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовано  необхідність
їх  захисту,  а  також  вказано  орган,   уповноважений   державою
здійснювати відповідні функції у  спірних  відносинах,  а  тому  у
даній справі прокурором пред'явлено позов із дотриманням положень,
викладених у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №
3-рп/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
         у справі № 1-1/99 та відповідно  до  вимог
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Судові рішення,  прийняті  у  даній
справі, містять мотивований та нормативно  обгрунтований  висновок
про те, що прокурором заявлено позов в інтересах  держави,  які  в
даному  спорі  співпадають  з  інтересами  територіальної  громади
м.Кіровська, які здійснює Кіровська міська рада.
 
     Iнші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів  та
переоцінки обставин справи, що  суперечить  вимогам  статті  111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Що  стосується  позовних   вимог   в   частині   врегулювання
розбіжностей, що виникли  при  укладенні  між  Кіровською  міською
радою і ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сергівської
філії договору оренди земельної ділянки загальною площею  2,7821га
для обслуговування будівель і споруд  для  енергопостачання  у  м.
Кіровську, суди попередніх інстанцій встановили,  що  спір  в  цій
частині  між  сторонами  відсутній  і  припинили  провадження.  За
змістом касаційної скарги в частині припинення провадження  судові
рішення не оскаржені.
 
     За   таких   обставин,   переглянута   у   справі   постанова
апеляційного  господарського  суду  відповідає  приписам   чинного
законодавства,   а    доводи    касаційної    скарги    визнаються
непереконливими.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9,  ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України, -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
     Постанову Луганського апеляційного  господарського  суду  від
03.12.2007 року у справі №10/3пд(18/188пд) залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу -без задоволення.
 
     Головуючий суддя Д.Кривда
 
     Судді Г.Жаботина
 
     А.Уліцький